Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

разу смикається навідліт його лікоть, занурюючись на якусь мить у жирний бік сусіда.

      – Пильнуйте себе, приятелю, – мовить товстун. – Тіснувато тут, самі розумієте.

      – Перестаньте штовхати мене своїм, а я намагатимусь не шт-т-товхати вас м-м-моїм.

      Товстун дарує йому кислий, недовірливий «про-що-це-ти-збіса-балакаєш» погляд. Білл просто втуплюється очима в товстуна, поки той не відвертається, щось бурмочучи.

      «Хто там?»

      «Хто там тупотить по моєму мосту?»

      Він знову дивиться крізь вікно й думає: «Ми випереджаємо диявола».

      Мов приском обсипає йому потилицю й руки. Він одним ковтком добиває свою чарку. Щойно ввімкнувся черговий з тих великих прожекторів.

      Сілвер. Його велик. Саме так він його називав, за іменем коня Самотнього Рейнджера. Великий «швінн» заввишки двадцять вісім дюймів 272 . «Ти вб’єш себе на ньому, Біллі», – сказав якось його батько, проте без справжнього занепокоєння в голосі. Він мало виказував занепокоєння щодо будь-чого, відтоді як загинув Джордж. От до того він був строгим. Справедливим, але строгим. Після того його можна було обводити. Він робив батьківські жести, механічно граючи роль батька, але жести й та механічність – ото й усе, що залишалося. Це було так, ніби він повсякчас прислухається, чи не повернувся додому Джордж.

      Білл тоді побачив його у вітрині крамниці «Вело & Мото» на Централ-стрит. Він стояв, понуро похилений на своїй сішці, більший за всі найбільші у вітрині, матовий там, де інші були блискучими, прямий у тих місцях, де інші мали вигини, вигнутий у тих місцях, де інші були прямими. До його переднього колеса було притулено оголошення:

ВЖИВАНИЙЗробіть пропозицію

      Насправді ж сталося так, що Білл увійшов до крамниці й хазяїн зробив йому пропозицію, яку Білл прийняв, – він не здогадався б поторгуватися з хазяїном «Вело & Мото», навіть якби від цього залежало його життя, а ціна – двадцять чотири долари, – яку той назвав, здалася Біллові цілком справедливою; навіть щедрою. Він заплатив за Сілвера грішми, які назбирав протягом останніх семи місяців – гроші на день народження, гроші на Різдво, гроші за підстригання галявини. Він позирав на цей велосипед у вітрині ще від Дня подяки273. А заплатив за нього й прикотив його додому, щойно почали танути останні сніги. Кумедно це було, бо до минулого року він ніколи не думав про власний велосипед. Схоже, ця ідея прийшла йому зненацька й раптом, мабуть, в один з тих безкінечних днів після смерті Джорджа. Після його жахливого вбивства.

      На початку Білл дійсно мало не вбився. Перша його поїздка на новому велику закінчилася тим, що він на ньому завалився, щоб не ввігнатися у дерев’яний паркан наприкінці Кошут-лейн (не так він боявся увігнатися в паркан, як пробити його й потім шістдесятифутовим274 урвищем падати в Пустовище). З тієї пригоди він вийшов з п’ятидюймової275 довжини раною – від

272

«Schwinn» – найпопулярніші в США у ХХ ст. велосипеди, які випускає заснована 1895 року в Чикаго однойменна компанія; 28 дюймів = 71,12 см.

273

День подяки – впроваджене президентом Лінкольном 1863 р. національне свято, яке святкується у четвертий четвер листопада.

274

60 футів = 18,28 м.

275

5 дюймів = 12,7 см.