Хто боїться смерті. Ннеди Окорафор

щось глибше, він нічого мені не розповідає.

      – Тому що ви – жінка? – зневірено спитала я, згорбивши плечі.

      – Так.

      – Будь ласка, ада-м, – сказала я. Подумала, чи не стати мені на коліна, але тут згадала, як Мвітин дядько благав чаклуна Даїба. – Попросіть його змінити свою думку. Ви самі казали під час Одинадцятого ритуалу, що мені слід піти до нього.

      Вона явно роздратувалася.

      – Я була дурною, і прохання в тебе теж дурне, – заявила вона. – Перестань виставляти себе дурепою, приходячи сюди. Йому подобається відмовляти.

      Я випила трохи чаю.

      – Ой! – вигукнула я: мене раптом осяйнуло. – Той рибочоловік біля дверей. Дуже старий, з напруженими очима. Це ж Аро, чи не так?

      – Звісно ж, так, – сказала вона.

      Розділ 14

      Оповідачка

      Чоловік однією рукою жонглював великими блакитними кам’яними кулями. Це давалося йому так легко, що я замислилася, чи не користується він джуджу. «Він – чоловік, тож це можливо», – ображено подумала я. Відколи Аро відмовив мені вдруге, минуло три місяці. Не знаю, як я витримала ті дні. Як знати, коли мій біологічний батько атакує знову?

      Лую, Бінта й Діті не були так зачаровані жонглером. Був День відпочинку. Їх більше цікавили плітки.

      – Я чула, що Сігу заручилася, – сказала Діті.

      – Її батьки хочуть вкласти викуп за неї у свій бізнес, – докинула Лую. – Уявляєте собі, як це – заміжжя у дванадцять років?

      – Можливо, – тихо промовила Бінта й відвела погляд.

      – Можу уявити, – сказала Діті. – І я була б не проти мати чоловіка, набагато старшого за себе. Він би добре про мене піклувався, як і мусить.

      – Твоїм чоловіком буде Фанасі, – відповіла Лую.

      Діті роздратовано закотила очі. Фанасі досі з нею не розмовляв.

      Лую розсміялася і сказала:

      – Просто зачекай – і побачиш, помиляюся я чи ні.

      – Нічого я не чекатиму, – пробурчала Діті.

      – А я хочу якнайшвидше вийти заміж, – сказала Лую з хитрим усміхом.

      – Це – не причина для шлюбу, – відповіла Діті.

      – Хто сказав? – запитала Лую. – Люди одружуються і з дріб’язковіших причин.

      – Я взагалі не хочу заміж, – промимрила Бінта.

      Про заміжжя мені не думалося зовсім. До того ж діти-еву вважалися негідними шлюбу. Я була б образою для будь-якої родини. А Мвіта не мав родини й тому не міг увійти до нашої зі шлюбом. На додачу до всього цього я замислилася про те, якою була б наша близькість, якби ми справді побралися. У школі нам розповідали про жіночу анатомію. Найбільше ми зосереджувалися на тому, як прийняти пологи без цілителя. Ми вивчали способи попередження зачаття, хоча ніхто з нас не міг зрозуміти, нащо це може знадобитися. Ми вивчили, як працює чоловічий пеніс. А от параграф про жіноче збудження пропустили.

      Я прочитала цей розділ самостійно й дізналася, що Одинадцятий ритуал позбавив мене не тільки справжньої інтимної близькості. У мові океке немає слова на позначення плоті,