Завдання Героїв . Морган Райс

на рівних з іншими хлопцями”.

      “Звісно, ти можеш”, – відповів той.

      “Але вони обрали моїх братів, а не мене”.

      “Твої брати не змогли б убити цього звіра”.

      Тор задумливо дивився.

      “Але вони вже відмовили мені. Як я можу приєднатись до них?”

      “З яких це пір воїну потрібне запрошення?” – здивувався Аргон.

      Ці слова запали Тору в душу. Він відчув тепло у своєму тілі.

      “Ви маєте на увазі, що я можу просто прийти, без запрошення?”

      Аргон посміхнувся.

      “Ти твориш свою долю. Не інші”.

      Тор моргнув, і вже за мить Аргон щез. Знов.

      Тор озирнувся, але слідів друїда ніде не було видно.

      “Ось тут!” – пролунав голос.

      Тор розвернувся та побачив перед собою величезний валун. Йому здалося, що голос лунав з нього, і він негайно туди піднявся.

      Він видряпався на вершину, але не побачив жодних ознак Аргона.

      Між тим, з цієї точки він мав можливість бачити понад деревами Темного Лісу. Він бачив, де закінчується Темний Ліс. Він побачив як сідає друге темно-зелене сонце, а, крім того, дорогу, що вела до Королівського Двору.

      “Ти можеш піти цією дорогою”, – пролунав голос. – “Якщо наважишся”.

      Тор повернувся, але знов нікого не побачив. Це був лише голос, луна. Але він знав, що Аргон був десь тут, підштовхуючи його. І він відчував, що голос правий.

      Наступної миті, не вагаючись, Тор зіскочив зі скелі і направився крізь ліс до далекої дороги.

      Він спішив назустріч своїй долі.

      РОЗДІЛ ТРЕТІЙ

      Король МакҐіл – дебелий, груди колесом, з надзвичайно густою сивою бородою і широким зморшкуватим лобом, що бачив дуже багато битв – стояв на верхній башті свого замку. За ним стояла Королева, і вони разом дивилися на приготування до святкувань. Перед ними у всій своїй красі розкинулися його землі: вони простягалися далеко, доки вистачало погляду, а місто, обнесене старовинною кам’яною стіною, процвітало. Королівський Двір. З’єднані між собою лабіринтами звивистих вулиць, стояли кам’яні будівлі усіх форм і розмірів: для воїнів, для двірників, коней, Срібла, Легіону, охоронців, а також казарми, зброярні. А поміж ними – сотні домівок його чисельних людей, які вирішили жити за міськими стінами. Між вулицями розкинулися акри газонів, королівських садів, кам’яні площі та прекрасні фонтани. Королівський Двір вдосконалювався століттями: його батьком, батьком його батька – і зараз він знаходився на піку слави. Без сумнівів, зараз це була найбезпечніша фортеця у Західному Королівстві Кільця.

      Маꥳлу пощастило мати найкращих та найвідданіших вояків, що коли-небудь були у будь-якого короля, і ніхто не наважувався напасти на нього. Він був сьомим з династії Маꥳлів і добре справлявся з правлінням упродовж усіх тридцяти двох років, був добрим та мудрим королем. Його землі процвітали. Він удвічі збільшив армію, розширив міста, проявляв щедрість до своїх людей, і ніхто з його людей ні на що не жалівся. Він був відомий як щедрий король, і королівство ніколи ще не знало такого мирного та заможного життя.

      Хоча, як не