Боротьба за дитину. Франсуаза Дольто

хто його заміщає, був тут-таки, щоб увесь цей час, поки тривала плодюча, дітородна пора життя жінки, відтісняти дитину, бо та вже не була немовлям, але ще не могла народжувати дітей. Але от що дивно: дівчатка з чотирнадцяти років були сексуальними об’єктами для стариганів. Імовірно, так проявлявся інцест, який, по суті, наставав із запізненням: «Коли виросту великий, я зможу володіти жінками віку моєї матері… Коли постарію, я зможу заволодіти моєю дочкою в образі іншої жінки…» Ситуація Аґнеси в «Школі дружин» Мольєра була, вочевидь, цілком буденною. Гадаю, відкриття Фройда припало на період, коли діти дедалі частіше стали жити «в сім’ї», замість того, щоб їх виховували годувальниці або вони з ранніх літ покидали рідну домівку, щоб працею заробляти на життя. У теперішній сім’ї-комірці, надто в містах, тертя й конфлікти вибухонебезпечні настільки, наскільки жевріють у прихованій формі. Нині кількість дорослих, із якими контактує дитина, стала значно меншою, у порівнянні з тим, як це було в минулі часи. У XVII і XVIII ст. дитина могла переносити свої інцестуозні почуття на інших жінок, які вважали доволі кумедним погратися в сексуальні ігри з маленькими хлопчиками та юнаками, яким вони не були матерями. Справді, можна легко пересвідчитися, що до певної міри нині дитина, яка практично не бачиться з бабусями й дідусями, окрім деяких нечастих сімейних зустрічей, дедалі більше замикається в тріаді: тато-мама-єдине дитя. У висліді дитина затиснена в цю комірку, тимчасом як нині заведено говорити, що завдяки телевізору, колективним екскурсіям і подорожам простір життя дитини розширився. Але це дуже відносно. Матеріальний простір, можливо, розширився, але простір емоційних зв’язків звузився.

      Для того щоб переживати ті почуття, які супроводжують стосунки між людьми, дитина має набагато менше простору, ніж раніше; вона дуже наблизилася до тата й мами, які тепер слугують їй годувальниками й вихователями. Колись вони взагалі не були годувальниками чи вихователями, а колегами в трудових і представницьких ритуалах. Дитина ставилася так само, як вони, до світу й до простору, і між ними існувало багато інших дорослих, які могли замінити батьків у грі різноманітних почуттів та інцестуозної сексуальності, яка завдяки перенесенню5 переходила на людей із близького оточення.

      А ще влаштовували святкові виходи, як-от карнавали чи маскаради.

      Ці свята дарували вседозволеність сексуальних пожадань під карнавальними масками щонайменше раз на рік; деколи двічі на рік: у Північній Європі Масниця та Середопістя були двома днями в холодну пору року, коли родичі та сусіди могли сховатися під безіменними масками й костюмами та дозволити собі пережити сексуальні бажання, ігри, фантазми, а інколи й утілити свої сексуальні бажання в реальність, не виказуючи себе, адже це і є свято Масниці.

      Нині останній день карнавалу, як і свято батька, обернувся на суто рекламний захід із продажу всіляких дрібних цяцьок. Дорослі більше не сприймають