Антирак. Новий спосіб життя. Давид Серван-Шрейбер

Учені в «New England Journal of Medicine» роблять висновок: «Успадковані генетичні чинники лише незначною мірою впливають на схильність до сприйнятливості більшості типів неоплазм» (NB: «неоплазма» означає «рак».) Це вказує на те, що довкілля – найголовніша причина найпоширеніших форм раку.

      3

      Стівен Джей Ґулд розповідає про свою реакцію на статистичні дані щодо мезотеліоми в чудовому есе під назвою «Медіана – це не вирок», яке можна знайти на сайті www.cancerguide.org. Я вдячний Стівові Данну за його сайт, що робить таку інформацію доступною для громадськості.

      4

      Це не висновок наукового дослідження, але дані отримано у спостереженні за пацієнтами, що беруть участь у програмі.

      5

      Ці гени контролюють активність ферменту, відповідального за перетворення жирних кислот омега-6, що потрапляють з їжею, на запальні чинники.

      6

      Переклад українською Ф. Гавриша (Л. М. Толстой. Твори в 12 томах. – Т. 10. – К., 1960. – С. 85). (Прим. ред.)

      7

      Женґ Цуй не тестував дітей Могутнього Мишеняти раковими клітинами, побоюючись, що вони всі можуть загинути, якщо ген резистентності до раку виявиться рецесивний.

      8

      Відео доктора Міллера про те, як білі кров’яні тільця імунної системи людини виявляють ракові клітини й нападають на них, можна переглянути на моєму сайті www.anticancerbook.com (на сайті шукайте «immune system video»).

      9

      Історії хвороби Мері-Енн та Джорджа (імена змінені) описані у статті, опублікованій у журналі «New England Journal of Medicine», з якого я й узяв ці факти.

      10

      Точна назва – метилхолантрен (МХТ).

      11

      Зв’язок між активністю імунної системи та прогресуванням раку ліпше встановлено в мишей, ніж у людей. Деякі форми раку (наприклад, рак печінки або рак шийки матки) тісно пов’язані з вірусами, а отже, безпосередньо залежать від стану імунної системи, але в інших випадках зв’язок не такий чіткий. Коли імунна система ослаблена – у хворих на СНІД або в пацієнтів, що вживають великі дози імунних депресантів, – у деяких випадках може розвиватися рак (лімфома, лейкоз або, зокрема, меланома). Водночас у багатьох дослідженнях засвідчено, що люди, чия імунна система особливо активна проти ракових клітин, ліпше захищені від багатьох форм раку (наприклад, раку молочної залози, яєчників, легень, кишківника та шлунка), ніж люди, імунні клітини яких пасивніші. Якщо ж пухлина виникає, то вона не така схильна поширювати метастази.

      12

      Це відбувається завдяки тому, що самі ракові клітини від початку виробляють COX-2. Виробити цей основний фермент, щоб блокувати запальний процес, – мета кількох сучасних протизапальних препаратів, відомих як інгібітори COX-2.

      13

      Дослідники з Ґлазґо розробили дуже просту формулу, щоб оцінювати індивідуальний ризик. Вона ґрунтується на аналізі двох складників крові: C-реактивного білка (CRP) < 10 мг/л та альбуміну > 35 г/л = мінімальний ризик; CRP > 10 мг/л або альбумін < 35 г/л = середній ризик; CRP > 10 мг/л або альбумін < 35 г/л = високий ризик.

      14

      Deutsche Forschungsgemeinschaft.