Шопоголік. Софи Кинселла

для макіяжу! Ось що мені потрібно. Нова туш для вій і, можливо, нова помада.

      Щаслива, я починаю блукати яскравим приміщенням серед п’янких запахів парфумів, випробовуючи на руці різнокольорові помади. Вирішую, що мені потрібна дуже світла помада. Нюдово-тілесного або рожевого кольору, а ще олівець для губ їй у тон…

      Біля прилавка «Кларин» мою увагу привертає великий рекламний постер:

      «Купіть два засоби для догляду за шкірою та отримайте БЕЗКОШТОВНУ косметичку з тестерами рідини для вмивання, тоніка та зволожувального крему, помадою «Осінній спалах», тушшю «Екстра-зміцнення» й тестером парфумованої води «О Дінамісант». Пропозиція обмежена, тож покваптеся!»

      Це ж просто фантастика! Ви уявляєте, скільки зазвичай коштує помада «Кларин»? А ось її роздають безкоштовно, просто тут і зараз! Я захоплено блукаю серед засобів для догляду за шкірою, обираючи, які два з них купити. Може, крем для шиї? Я ще ніколи таким не користувалася. І який-небудь відновлювальний зволожувальний крем. І тоді я отримаю безкоштовну помаду! Суцільний зиск.

      – Вітаю! – кажу я жінці в білій формі. – Будь ласка, креми: для шиї та відновлювальний зволожувальний. І косметичку, – додаю я, раптово злякавшись, що могла спізнитися, що обмежена пропозиція може вже й не діяти.

      Але вона ще діє! Дякувати Богу. Доки з моєї кредитки «Віза» відраховуються гроші, жіночка простягає мені мою сяйливу червону косметичку (чесно кажучи, трохи меншу, ніж я очікувала), і я з нетерпінням розкриваю її. І там, звичайно ж, бачу свою безкоштовну помаду!

      Якогось коричнево-червоного кольору. Трохи дивного взагалі-то. Але якщо змішати з моїми іншими помадами та ще додати трохи блиску для губ – матиме чудовий вигляд.

      Додому я дістаюся вщент виснажена. Відчиняю двері – і Сьюз, мов цуценя, вибігає мені назустріч.

      – Що ти купила? – вигукує вона.

      – Не дивись! – кричу я у відповідь. – Тобі не можна дивитися. Це твій подарунок.

      – Мій подарунок! – Сьюз надто вже переймається через власні дні народження. Хоча, чесно кажучи, я так само.

      Я поспішаю у свою спальню і ховаю сумку «Бенеттон» у шафу. Потім розпаковую решту покупок і дістаю маленький сріблястий блокнотик, щоб записати туди мої витрати. Девід Е. Бартон пише, що це потрібно робити негайно, доки нічого не забулося.

      – Хочеш випити? – долинає з-за дверей голос Сьюз.

      – Так, будь ласка! – гукаю я у відповідь, пишучи в блокноті, і за мить вона з’являється з келихом вина.

      – «Жителі Іст-Енду» почнуться за хвилину, – повідомляє Сьюз.

      – Дякую, – кажу неуважно і продовжую писати. Я чітко дотримуюся правил із книжки – дістаю всі мої чеки і все занотовую. Я справді пишаюся собою. Це лише доводить слова Девіда Е. Бартона про те, що, доклавши зусиль, кожен може взяти гору над своїми витратами.

      Якщо подумати, я, мабуть, набрала сьогодні забагато зволожувальних засобів? Чесно кажучи, купуючи той відновлювальний зволожувальний крем у «Кларин», я забула про всі ті тюбики з «Бутс». Але нічого страшного.