Украдене щастя (збірник). Іван Франко

Читать онлайн.



Скачать книгу

в них народному заради лиху

      Чи власним болям полекші шукаєш, —

      Коли тобі хоч при одному слові

      Живіше в грудях серце затріпоче,

      В душі озветься щось, немов луна в діброві,

      В очах огонь сльозу згасить захоче, —

      Благословлю тебе, щоб аж до скону твого

      Доніс ти серце чисте й щиру душу

      І щоб ти не зазнав сирітства духового,

      В якому я свій вік коротать мушу.

      Буркутські[50] станси

* * *

      Кожда кичера в млі,

      Кождий плай закуривсь —

      Що за мла на твойому чолі?

      Ти чого, брате мій, зажуривсь?

      Як потік клекотить!

      Як гуде Черемош[51]!

      Щось таємнеє душу гнітить,

      Якихсь дум обігнаться не мож.

      Щось таке, мов докір,

      Над душею гука,

      Мов та каня, що в млі поверх гір

      Сумно скиглить і дощ наклика.

* * *

      Дівчино, моя ти рибчино,

      Дівчино, кохання моє,

      Ти мого страждання причино,

      Скарбнице, що щастя дає!

      Обоє підемо, обоє,

      В далеку мандрівку життя.

      Нічого не страшно з тобою,

      Бо ти чудодійне дитя.

      Ти стрілиш очима – і горе

      Розвієсь, мов мла на версі;

      Всміхнешся – й розбурхане море

      Поклониться твоїй красі.

ОЛЬЗІ С

      Найгарніша для нас

      Заграничная квітка;

      Найлюбіше лице,

      Що стрічається зрідка.

      Найчистіша сльоза,

      Причарована штукою;

      Найвірніша любов,

      Усвячена розлукою.

* * *

      О, розстроєна скрипка, розстроєна!

      Скілько рук нетямущих, брудних

      Доторкалися струн чарівних —

      І вона їх розстроєм напоєна.

      Ріже вухо страшними акордами,

      У тонац’ї ніяк не встоїть…

      Де ти, майстре, щоб вмів настроїть,

      Оживить її співами гордими?

КОНКІСТАДОРИ[52]

      По бурхливім океані

      Серед пінявих валів

      Наша флота суне, б’ється

      До незвісних берегів.

      Плещуть весла, гнуться щогли…

      Ось і пристань затишна!

      Завертай! І бік при боці!

      І стерно біля стерна!

      Кидай якорі! На берег

      По помостах виходи!

      Нічичирк! Ще ледве дніє…

      Пусто скрізь… Ставай в ряди!

      Сонний город ще дрімає…

      Схопимо його у сні…

      Перший крик – наш окрик бою

      І побіднії пісні.

      Та заким рушать, пускайте

      Скрізь огонь по кораблях,

      Щоб всі знали, що нема нам

      Вороття на старий шлях.

      Бухнув дим! Хлюпоче море…

      Щось мов стогне у судні…

      Паруси залопотіли,

      Наче крила огняні.

      Гнуться реї, сиплять іскри,

      Мов розпалені річки…

      Снасть скрипить… Високі щогли

      Запалали, мов свічки.

      Що за нами, хай навіки

      Вкриє



<p>50</p>

Буркут – селище в східних Карпатах (тепер – Івано-Франківська обл.), до І Світової війни – відомий гірський курорт. Кожда кичера в млі…

<p>51</p>

Черемош – гірська ріка в Українських Карпатах (довжина – 80 км), права притока Пруту, утворена злиттям Чорного та Білого Черемошів.

<p>52</p>

Конкістадори (конквістадори) (ісп. conquistador – завойовник) – іспанські й португальські завойовники Америки після її відкриття експедицією Х. Колумба.