Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

їм з рук. «Давай, малий. Що ти втрачаєш?» Це демон у Батькові, й на нього реагує демон у Дитині. Потім Батько робить швидке перемикання – і Єдер зганьбився. «Ти як завжди», – каже веселий Батько, а Єдер відповідає: «Ха-ха!» і, як кажуть по-простому, «усміхається, наче дебіл».

      Приманка є тим, що сприяє виникненню комплексів у дітей, і тому вона, вочевидь, починає застосовуватися рано. Один з батьків використовує прагнення близькості в дитини і перетворює його на стремління до чогось іншого. Тільки-но ця збочена любов закріплюється, вона перетворюється на комплекс.

      Г. Електрод

      Приманка походить від Дитини в батькові або матері й насаджується в Батька дитини (БДит у Єдера на рисунку 7). Там вона діє як «позитивний» електрод, викликаючи автоматичну реакцію. Коли Батько у його голові (БДит) натискає на кнопку, Єдер стрибає до неї, незалежно від того, чи хоче цього решта його особистості. Він меле якісь дурниці, поводиться незграбно, випиває ще одну чарку або ставить усе на наступний заїзд, ха-ха. Походження приписів не завжди є настільки чітким, але вони теж насаджуються в БДит, де діють як «негативний» електрод. Це утримує Єдера від певних речей, як-от говорити або думати недвозначно, і вимикає його, коли він занадто сильно захоплюється, як у випадку з сексом або усмішками. Багатьом знайома ця раптова втрата цікавості в розпал сексуального збудження або вони спостерігали, як на обличчі іншого з’являється й миттю зникає усмішка, ніби в його голові хтось клацнув вимикачем. Через ці ефекти, БДит, Батько в дитині, називається «електродом».

      Електрод дістав назву від пацієнта Норвіла, який сидів дуже нерухомо й напружено під час занять у групі, аж доки до нього не зверталися. Тоді він одразу відповідав з низкою обережних кліше («Норвіл нарешті щось сказав, ха-ха»), після чого знову заклякав. Невдовзі стало зрозуміло, що в його голові був суворий Батько, який контролював його за допомогою вимикача «Сиди спокійно» і кнопки «Говори», що його вмикала. Норвіл працював у якійсь дослідній лабораторії і був уражений подібністю між власними реакціями та поведінкою тварин з електродом у мозку.

      Електрод є безсумнівним викликом для психіатра. Разом з Дорослим пацієнта він мусить нейтралізувати його, щоб Дитина могла мати дозвіл вільно жити і спонтанно реагувати, всупереч програмуванню батьків на протилежне та їхнім погрозам на випадок непокори. Це доволі важко зробити зі слабшими важелями управління, а якщо припис зроблений відьмою чи велетнем, чиї риси спотворено люттю, чий голос проривається крізь усі загорожі, створені в мозку дитини, і чия рука готова будь-коли завдати їй страху та приниження, то це потребує величезних терапевтичних зусиль.

      Ґ. Мішки та речі

      Якщо дитина затиснута суперечливими важелями, тоді може існувати тільки один вихід, який дозволяє їй певну міру самовираження. Тоді вона буде змушена вдаватися до вчинків такого ґатунку у відповідь, незалежно від того, наскільки вони можуть бути неадекватними. У таких випадках людям, які