Гніздо. Володимир Єшкілєв

– Ми тут з Преподобною займаємося ворожінням.

      – Я здивована, – посміхнулася Вей. – Менш за все очікувала побачити у цій кімнаті першого офіцера борту з картами Таро.

      – Флотський статут не забороняє.

      – Авжеж.

      – А вам, баронесо, коли-небудь ворожили на Таро? – запитала піфійка.

      – Багато років тому, коли я ще вчилася в університеті. В родині Веїв жінки зберігали старі традиції марсіанських кланів. До речі, якщо я не помиляюся, ці карти з колоди Марсіанського таро.

      – Помиляєтесь, баронесо, – похитала головою Тарасваті. – Це класична земна колода Райдера-Вайта. Її намалювали за півтора століття до того, як людина вперше ступила на поверхню Марса. Ще до початку космічної ери.

      – Справжній антикваріат?

      – Сучасна пластикова копія древньої паперової колоди, яку зберігають на Піфії. Я тримала її в руках.

      – І як відчуття?

      – Вона випромінює Силу.

      – Важко уявити… А які результати ворожіння?

      – Невизначені, – випередив відповідь піфійки Зоран. – Нас очікує протистояння пса і вовка.

      – Протистояння… – посміхнулась Вей. – Для такого прогнозу не треба карт Таро. Ми ж у тижні ходу від Мелані і зараженої спорами ґиргів «дев’ятої-сорокової». От чого-чого, колеги, а протистояння нам не уникнути.

      7

Стара кальдера вулкана Ронго, гірська система Аль-Кранц, планета Сельва (3КВ106:2), в системі зірки Ахернар (Альфа Ерідана)28 квадрарія 417 року Ери Відновлення

      Перших втрат загін Со Лая зазнав на середині ущелини, яка вела до внутрішнього краю кальдери Ронго. Раніше кіборги успішно відбивали напади лачарів і дрібніших хижих ксеноморфів. Густий туман, як і пророкував Протон, не розвіювався. В оптичному діапазоні на відстані чотирьох метрів «ті-ді» не бачили один одного і лише мультиспектральні окуляри та всевидячі прилади кіборгів дозволяли експедиції впевнено просуватись серед нагромаджень гострокутного каміння і лютих породжень сельвійської біосфери.

      Появу невідомої науці істоти біологи та охоронці спочатку відчули, як хвилю безпричинної паніки. Со Лай, який вже зустрічався з хижаками-менталіками, наказав кіборгам діяти за планом «подвійний периметр», коли одні роботи не давали людям розбігатись і дбали про їхню безпеку, а інші активно шукали джерело ментальної атаки.

      На підшоломному моніторі прем’єр-лейтенанта виникла рухлива тактична схема, на якій науковці позначались червоними крапками, бійці його загону жовтими, а кіборги синіми. Рельєф навколишніх гір виглядав, як скупчення темно-сірих плям та ліній. Всі червоні крапки, окрім однієї, були сконцентровані у зручній западині між гранітними «клішнями» гірського відрогу. Їх оточував ланцюжок синіх і жовтих крапок. Одна червона крапка опинилась за межами «периметру» і рухалась у напрямку до стрімкої скельної стіни, яка з півночі замикала ущелину. «Ксенобіолог Міра Нельсон за межами безпечної зони», – підказав офіцерові комп’ютер. «І наближається до печер», – подумки додав Со Лай. Він наказав сержантові Жерому й одному з кіборгів