З Україною в серці. Патрiотична хрестоматiя. Коллектив авторов

пó лугу плыл, окрылённый могучей короной,

      впопыхах не осознанный лось.

      А когда, утомлённый, просил: приласкай и порадуй,

      обнимала зарёй, и к ногам простирала пруды,

      и ложилась травой, и дарила блаженной прохладой

      от источника Сковороды.

      Вся б история наша сложилась мудрей и безкровней,

      если б город престольный, лучась красотой и добром,

      не на севере хмуром возвёл золочёные кровли,

      а над вольным и щедрым Днепром.

      О земля Кобзаря, я в закате твоём, как в оправе,

      с тополиных страниц на степную полынь обронён.

      Пойте всю мою ночь, пойте весело, пойте о славе,

      соловьи запорожских времён.

      Павло Платонович Чубинський

      1839 (с. Чубинське, Київська область) – 1884 (м. Київ)

      Ще не вмерла Україна[51]

      Гімн України

      Ще не вмерла України ні слава, і воля,

      Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

      Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

      Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

      Приспів:

      Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

      І покажем, що ми, браття, козацького роду.

      Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону,

      В ріднім краю панувати не дамо нікому;

      Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

      Ще у нашій Україні доленька наспіє.

      Приспів.

      А завзяття, праця щира свого ще докаже,

      Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

      За Карпати відоб’ється, згомонить степами,

      України слава стане поміж народами.

      Приспів.

      Тарас Григорович Шевченко

      1814 (с. Моринці, Черкаська область) – 1861 (м. Санкт-Петербург)

      І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє[52]

      Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

Соборное послание Иоанна. Глава 4, с. 20

      І смеркає, і світає,

      День божий минає,

      І знову люд потомлений,

      І все спочиває.

      Тілько я, мов окаянний,

      І день і ніч плачу

      На розпуттях велелюдних,

      І ніхто не бачить,

      І не бачить, і не знає —

      Оглухли, не чують;

      Кайданами міняються,

      Правдою торгують.

      І Господа зневажають, —

      Людей запрягають

      В тяжкі ярма. Орють лихо,

      Лихом засівають,

      А що вродить? побачите,

      Які будуть жнива!

      Схаменіться, недолюди,

      Діти юродиві!

      Подивіться на рай тихий,

      На свою країну,

      Полюбіте щирим серцем

      Велику руїну,

      Розкуйтеся, братайтеся!

      У чужому краю

      Не шукайте, не питайте

      Того, що немає

      І на небі, а не тілько

      На чужому полі.

      В своїй хаті своя й правда,

      І

51

Програма 6-го класу.

52

Програма 9-го класу.