Джерело. Дэн Браун

качалися по велетенських полотнах.

      Хоча Ленґдон приділив кращу частину своєї кар’єри вивченню мистецтва, його турбувало те, що він так і не навчився до кінця цінувати авангардні досягнення культури. Принади сучасного мистецтва лишалися для нього загадкою.

      – Не хочу виявляти неповагу, Вінстоне, але маю сказати вам: мені буває важко провести межу між «сучасним мистецтвом» і просто дивацтвом.

      Вінстон незворушно відповів:

      – Ну, таке питання часто виникає, правда? У вашому світі класичного мистецтва витвори цінуються за рівень авторського виконання – тобто того, як вправно рухається пензель полотном чи різець рубає камінь. Ну а в сучасному мистецтві шедевр часто полягає в самій ідеї, а не в її виконанні. Наприклад, людина дуже просто може скласти сорокахвилинну симфонію, де буде лише одна нота й тиша, але саме Іву Кляйну спала на думку така річ.

      – Ну що ж, справедливо.

      – Звичайно, «Туманна скульптура» надворі – це чудовий приклад концептуального мистецтва. У митця виникла ідея – провести труби з отворами під мостом і видувати туман над лагуною – але створювали це місцеві слюсарі. – Вінстон трохи помовчав. – Хоча я дуже високо оцінюю мисткиню, яка використала такий засіб як код.

      – Туман як код?

      – Так. Це зашифрована присвята архітектору музею.

      – Френку Ґері?

      – Френку Овену Ґері8, – поправив Вінстон.

      – Розумно!

      Ленґдон ішов у бік вікон, і Вінстон сказав:

      – Звідси чудово видно павучиху. Бачите Маман, ту, яку зустрічали внизу?

      Ленґдон подивився за вікно: на другому боці лагуни видніла масивна скульптура «чорної вдови».

      – Так. Неможливо не помітити.

      – З інтонації чую, що ви не в захваті.

      – Щиро намагаюся захоплюватись, – сказав Ленґдон і додав: – Я класицист. Тут я трохи не у своїй стихії.

      – Цікаво, – мовив Вінстон. – Мені чомусь здавалося, що саме вам Маман сподобається. Вона – чудовий приклад класичного принципу зіставлення. Власне, ви могли б її наводити як приклад цього явища на заняттях.

      Ленґдон придивився до павучихи, але нічого такого не помітив. Коли йшлося про пояснення того, що означає зіставлення, він волів традиційніші приклади.

      – Напевне, все ж і далі вестиму мову про Давида.

      – Так, Мікеланджело – золотий стандарт, – мовив з усмішкою Вінстон, – він блискуче розташував свого Давида в дещо жіночному контрапосто: у того звішена розслаблена рука, праща теж повисла: в такий спосіб передано жіночну вразливість. А при тому Давид випромінює шалену, смертельно небезпечну рішучість, його сухожилля й судини напинаються: він готовий убити Голіафа. Цей витвір одночасно і ніжний, і потужний.

      Така характеристика справила враження на Ленґдона – він був би радий, коли б його студенти могли так глибоко розуміти шедевр Мікеланджело.

      – Маман не відрізняється від Давида, – промовив Вінстон. – Так само сміливо зіставляються архетипні принципи. У природі павук «чорна

8

Ініціали архітектора складаються в англійське слово fog – туман.