Плисти проти течії. Том 2. Хорхе Анхель Ліврага Ріцці

Почнемо розуміти братів своїх – людей, усвідомлювати різні миті історії, через які пройшло людство. У тиші і мовчанні ми зуміємо осягнути мудрість цього світу, велику мудрість поколінь, даровану Богом, а також божественну універсальну гармонію, що об’єднує все суще в єдине ціле.

      Все в природі пов’язане міцними і непорушними узами єдності: Сонце і рослини, Сонце і тварини, тварини і люди, люди і зірки. Саме усвідомлення великої єдності природи може повернути нам внутрішній спокій. Єдність – це не результат випадковості. У природі, що створена Богом, все продумане так, щоб людина завжди була спроможна витримати свої страждання.

      Ми часто запитуємо себе, що станеться з нами, коли ми помремо. Авжеж, смерть неминуча, це питання хвилює всіх, навіть тих, хто ще молодий. Внутрішній голос відповідає питанням на питання: «А що сталося, коли ми народилися?». Напевно, все не випадково: ми з’явилися на світ, тому що були люди, які мріяли про нас і любили нас ще до нашого народження. Ми народилися тому, що цим людям були важливі саме ми, такі, які є, а не користь, яку ми могли б принести в майбутньому. Цими людьми були наші батьки. Чи означає це, що в іншому світі, по той бік загадкових дверей, званих смертю, у нас також з’являться батьки? Ймовірно, це не будуть наші нинішні батько і мати. Чи існують насправді таємничі ангели-хранителі, про яких говорять багато давніх традицій?

      В ті часи, коли діти, перш ніж заснути, підносили наївну молитву своєму ангелові-хранителю, вони, напевно, знали, що таке внутрішній спокій, – знали краще, ніж сьогодні, коли йдуть спати, подивившись телевізор, але так і не навчившись нічого хорошого.

      Внутрішній спокій – це здатність зустрітися з самим собою, здатність зрозуміти, що завдяки великій божественній мудрості у кожного є призначення. Кожен з нас народився для того, щоб виконати своє життєве завдання: у кожного свій шлях, своя доля, своя духовна їжа, свій попутний вітер, свій, тільки йому властивий, спосіб існування і самовираження.

      Ми вважаємо, що Бог все продумав. Все, що з нами відбувається, і все, що ще станеться, якимось чином сплановане. Адже якщо Бог думав про те, як шелестітиме листя дерев, як рухатимуться одноклітинні амеби, чи міг він не подумати про нас, істот складніших і в певному розумінні більш свідомих, а отже – більш значущих?

      Подібно до того як батьки з надією чекали нашої появи на світ, не знаючи, будемо ми хлопчиками або дівчатками, добрими чи поганими, гарними або негарними, і наш небесний батько повинен проявляти подібну доброту. Чому б не припустити, що він нас любить і буде любити завжди? Чому б не повірити в те, що ми пронизані його думкою, його світлом, його любов’ю? Якщо ми будемо пам’ятати про це, зникнуть всі наші занепокоєння, і ми зможемо зрозуміти, що всі наші проблеми є лише випробуваннями, сходами, які необхідно подолати, щоб стати чистіше.

      Згадаймо, як очищали воду в Давньому Єгипті. Дотепер збереглися водосховища, нині недіючі і сухі, де у старовину вода переливалася з одного резервуара в інший. У Фівах існувала