Плисти проти течії. Том 2. Хорхе Анхель Ліврага Ріцці

до якоїсь зграйки, яка потрапить у тенета завтра чи наступного тижня, а відтак вона, моя рибинка, стане однією з них. Наразі вона унікальна, обрана, вона плаває і порушається серед мертвих.

      Мимоволі я підіймаю руку і вітаю її. Адже такої нагоди більше й не буде. Вирішую йти своєю дорогою і обіцяю своїм супутникам написати про це в одному з наших журналів.

      Сьогодні я знаю, що з якогось небесного закутка давні боги усміхалися, адже, обираючи долю для рибинки, я, власне, стверджував свою власну долю як незмінну життєву позицію. То був мій останній щасливий день у Стамбулі. Але щастя – це продукт, якого потребують слабкі; це не найнеобхідніша пожива для мене чи будь-якого іншого філософа.

      Підіймаюся на облавок першого ж човна, що поверне мене на європейський берег. На море впав туман… Мабуть тому в мене зволожніли очі.

      Щоби душа твоя піднеслася

      Мова піде не про наш дух, який завдяки своїй божественній природі не може підніматися або падати, не народжується і не вмирає, а про ту вищу частину нашого єства, яку прийнято називати душею.

      Загальновідомо, що мускулатуру розвивають фізичні вправи, і будь-яке навчання – чи то вивчення іноземної мови, чи опанування якогось приладу або механізму, вимагає наполегливого тренування та повторення навичок, що ми хочемо розвинути.

      Так само, якщо хочеш, щоб душа твоя піднеслася, потрібно невтомно, день у день, тренувати і розвивати її. І для цього не потрібні спеціальні вправи. Потрібно лише природним чином зосередитися на духовому. Наприклад, спостерігаючи за тим, як кора та листя рослин вбирають промені сонця, намагайся вловити те, що приховане у глибині, що є причиною та рушієм побаченого. Звикай відчувати божественну присутність у всьому, що тебе оточує; зберігай чистоту і безпосередність дитячого сприйняття, сумлінно і ретельно вивчаючи явища життя.

      Звикай час від часу зупинятися, робити перерву в роботі чи у студіях і хоча б кілька хвилин присвячувати спогляданню. Розслабся, сідай зручно: позбався турбот і не відволікайся… і вдивляйся, слухай. Не рухайся, не галасуй, намагайся, щоб навіть думки не турбували – і ти відчуєш, як тобі відкривається те, що приховане від простого смертного. Але не для того, щоб ти потім хизувався і просторікував про відкрите, а щоб усвідомив: життя Всесвіту підтримують міріади істот та невидимих зв’язків, про які ми часом навіть не здогадуємось. Зрозумівши це, ти станеш скромнішим та чуйнішим до всього духового.

      Щоб піднестися душею, потрібно, перш за все, відчути її в собі. А для цього ти маєш заспокоїти багатоголосся своєї персони, бо серед її галасу ти навряд чи розчуєш тихі слова мудреця.

      Зовсім не потрібно, щоб ти ставав аскетом (втім, це навряд чи й можливо). Ти лише маєш усвідомлювати реальне значення речей і кожній давати своє місце. Ти голодний? Їж, але не шукай у їжі того, чого вона дати не може: не намагайся знайти у ній втіху, бо так ти розвинеш обжерливість. І так чини в усьому. Контролюй свою уяву, оскільки вона може надати золотого блиску брудоті цього світу