Богдан Хмельницький. Легенда і людина. Петро Кралюк

у Петербурзі Василем Рубаном під редакцією канцлера Олександра Безбородька.[141] Вперше Літопис Грабянки опублікували в 1793 р. у журналі Федора Туманського «Российский магазин». Правда, це видання швидко стало бібліографічною рідкістю. У 1853 р. літопис видала Київська Тимчасова комісія для розбору древніх актів.[142] За часів незалежності України, у 1992 р., твір опублікували в перекладі сучасною українською мовою великим накладом.[143] Він став популярною лектурою, до якої часто апелювали як історики-професіонали, так і любителі козацької старовини.

      Літопис Грабянки справив вплив на створення найбільшого козацького літописного наративу – Літопису Самійла Величка, а також на відому «Історію русів». Відчутні його впливи на українське історіописання ХІХ ст. Уже у XVIII ст. ідеї та сюжети Літопису Грабянки озвучувалися в поетичних творах, пізніше, у ХІХ і ХХ ст., – у прозових художньо-літературних творах. Саме цей твір став своєрідною «Біблією» української козацької міфології. І на основі цієї «Біблії» творився український образ Хмельницького.

      Самійло Величко

      Літопис Самійла Величка

      Літопис Самійла Величка[144] є твором загадковим, як і, зрештою, особа автора. Перші згадки про себе Величко відносить до 1690 р. Тоді він, за його ж словами, служив у Василя Кочубея, що був писарем при гетьмані Івані Мазепі. Напевно, Величко походив із козацького середовища. Служба в канцелярії вимагала від нього належної освіти. Тому він міг навчатися в Києво-Могилянській академії. Перебуваючи на службі у Кочубея, Величко, імовірно, був посвячений у різні державні справи.

      Важко сказати, чи писав він літопис на замовлення свого пана, чи це була його власна ініціатива. Певно, цю роботу Величко від свого патрона не приховував. Після страти Кочубея літописець теж зазнав покарань і пережив кількарічний арешт. З 1715 р. перебував при дворі сина свого колишнього покровителя. Там, на Полтавщині, у селах Диканька й Жуки, він дописував літопис.[145]

      На титульній сторінці літопису зазначена дата – 1720 рік. Очевидно, саме тоді Величко почав працювати над твором. Літопис описує події, що відбувалися з 1648 по 1700 рік. Оригінальна назва твору звучить так – «Сказання про війну козацьку з поляками, що через Зіновія Богдана Хмельницького, Гетьмана військ запорізьких, вісім літ точилася, а близько дванадцяти літ тяглася з іншими державами у поляків, якою він, Хмельницький, при всесильній Божій помочі, з козаками і татарами з тяжкого лядського іга вибився і під великодержавне, пресвітлого монарха російського Олексія Михайловича володіння добровільно піддався. Від авторів: німецького Самуїла Пуфендорфія, козацького Самуїла Зорки і польського Самуїла Твардовського, який описав ту війну віршами у своїй книзі «Війна домова» названій. Нині ж коротко стилем історичним і наріччям малоросійським, оправлено й написано стараннями Самоїла Величка, колись канцеляриста війська запорізького,

141

Краткая летопись Малая России. – СПб., 1777.

142

Летопись Гадячского полковника Григория Грабянки. – К., 1854.

143

Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / пер. із староукраїнської Р. Івченка. – К., 1992.

144

Величко С. В. Літопис. / пер. з книжної укр. мови; вступ. стаття, комент. В. О. Шевчука; відп. ред. О. В. Мишанич. – К., 1991. – Т. 1–2.

145

Шевчук В. Літопис Самійла Величка // Його ж. Муза роксоланська. – Кн. друга. – С. 470–472.