В’язень Неба. Карлос Руис Сафон

віце-королеви, і став пильно стежити за незнайомцем. Його очі блищали, наче рубіни, а вигляд золота й коштовного каміння за кулетривким склом, схоже, пробудив у ньому таку хіть, яку годі було запалити навіть цілому гурту юних співачок у кабаре «Ла Кріолла» в часи його найбільшої слави.

      – Чого бажаєте, юначе? Любовний лист, клопотання, прохання до котрогось із високих достойників, коротка звістка родичам про добре здоров’я?

      Вуличний письменник, наче священик, що чекає на сповідь, визирав із дерев’яного будиночка, у якому я заховався, і дивився на мене з палким бажанням прислужитися. На табличці, прибитій над віконцем, було написано:

Освальдо Даріо де Мортенссен

      Літератор і мислитель

      Написання любовних листів, петицій, заповітів, віршів, інвектив, поздоровлень, прохань, повідомлень, гімнів, дипломних робіт, клопотань, заяв та інших творів у будь-якому стилі й мелодиці.

      Одне речення – десять сентимо (римування за додаткову плату). Удовам, інвалідам і дітям – знижки.

      – То що скажете, юначе? Може, любовне послання, від якого спідниці у вродливиць на порі просякнуть жагою кохання? Я зроблю для вас спеціальну знижку.

      Я показав йому обручку. Письменник Освальдо незворушно стенув плечима.

      – Настали нові часи, – заперечив він. – Якби ви знали, скільки одружених чоловіків і заміжніх жінок навідуються сюди…

      Я перечитав оголошення, і в пам’яті щось ворухнулося, але що саме, я не міг зрозуміти.

      – Здається, я десь чув ваше ім’я…

      – У мене бували й кращі часи. Можливо, тоді.

      – Воно справжнє?

      – Nom de plume[9]. Митець обирає собі ймення відповідно до свого призначення. У моєму свідоцтві про народження записано: «Хенаро Ребольйо», але хто ж довірить компонувати любовні послання людині з таким іменем… Отож, що скажете на мою спеціальну пропозицію? Бажаєте надіслати листа, сповненого пристрасті й жаги?

      – Якось іншим разом.

      Вуличний письменник безнадійно зітхнув. Потім, простеживши за моїм поглядом, він зацікавлено наморщив чоло.

      – Стежите за кульгавцем, еге ж? – промовив він.

      – А ви його знаєте?

      – Ось уже тиждень, як він проходить тут щодня, зупиняється перед вітриною ювелірні й розглядає прикраси, мліючи так, неначе замість каблучок і намист там виставлено дупу Красуні Доріти[10], – пояснив письменник.

      – Ви з ним розмовляли?

      – Нещодавно один мій колега переписував начисто листа для нього: цьому дивакові бракує пальців…

      – А хто саме? – запитав я.

      Вагаючись, письменник поглянув на мене. Він побоювався втратити потенційного клієнта, якщо відповість мені.

      – Луїсіто. Його будка навпроти, біля музичної крамниці «Каса Бетховен». Хлопчина з обличчям семінариста.

      На знак вдячності я запропонував письменникові трохи грошей, але той відмовився.

      – Я

9

Літературний псевдонім (фр.).

10

Красуня Доріта (справжнє ім’я – Марія Янес Ґарсія, 1901–2001) – іспанська танцюристка і співачка кабаре.