Колонізатор. Сергій Залевський

починається найцікавіше: доки чекав прибуття своєї подруги, зараз вже законної дружини,… до речі, сьогодні узаконив собі ще одну цукерочку в дружини – ви б бачили шеф цих двох красунь одночасно, які фігури, я як це усе…

      – Ну досить, Чин, ти мене не перестаєш дивувати,… що, красивих жінок навколо тебе мало, чи що, ти ніби не ображений їх увагою?

      – Мдя… Кхе… так от: пам’ятаєте ту давню історію з картелем в системі Фопрасс, це коли вони хотіли нашого героя дожати, але випустили з уваги. Можливо, саме ця гонитва і послужила причиною такої довгої відсутності Шнітке в населених системах у той час. У результаті, через сім років невідомості цей тип організовує полювання на членів цього картелю: близько двох тисяч контрактів на усунення, ліквідацію, відбір власності, знищення підприємств, що належать цій організації. Все через філію хаманської напіввійськової контори у Фопрассі – як результат, за декілька тижнів картель втратив усе майно, якщо не рахувати пари десятків кораблів, які нікому тепер обслуговувати і платити зарплату екіпажам, оскільки активів більше немає. І як апофеоз – усунення керівництва організації в її штаб-квартирі. Виконавців не вдалося ідентифікувати, а сам Шнітке в цей час був поза системою Фопрасс – це підтверджує транспортний контроль системи.

      – Це більше схоже на особисту помсту, ніж на стандартний пошук озброєного консенсусу – помітив шеф контори – грошей витрачено багато, а видимому прибутку ніякого. Сім років чекав моменту і вирішив все за місяць… цікаво, чим його так розсердив тоді картель, хоча, якщо подумати…

      – Так-так, тоді стає ясно, шеф, що ці сім років він провів зовсім некомфортно і вирішив звести рахунки з тими, хто в цьому винен,… а щодо прибутку, я б не був такий категоричний: наш громадянин не відрізняється відсутністю меркантильності і практичності. Думаю, він і в цьому сум’ятті знайшов спосіб заробити – навряд чи картель був бідним підприємством. Але це ще не усе, директор – далі історія ще більш цікава.

      – Та ну, здивуй мене ще раз, Чин – до цього моменту все і так виглядало цікаво.

      – Після усіх цих розбірок фігурант збирає команду: різношерста компанія, скажу вам: дружина – це і так зрозуміло. Потім невелика група найманців – за непрямими даними, ті ж вісім років тому вони з нашим типом організували напад на технологічну станцію «Зальт-П» в сусідній системі – узяли тоді невеликий, але смачний шматок і пропали десь в директораті – ось тоді ми його і втратили. Так от, найманці прибули всі поголовно з дружинами або подругами, неначе кудись надовго вирушали жити. Потім ще якісь люди технічного напряму, але теж з жінками – тут не вдалося дізнатися точно хто, навіщо і чому – наші колеги з Хамана чомусь стали небагатослівними, коли розмова торкнулася Шнітке і його корпорації.

      – Гм, все цікавіше, так-так. А навіщо йому,… тобто, куди йому усі ці люди – не в кур’єр же?

      – Я вам ще найголовніше не сказав – наш клієнт придбав у смуглошкірих два об’єкти, один іншого цікавіше.