Название | Сестра Керрі |
---|---|
Автор произведения | Теодор Драйзер |
Жанр | Зарубежная классика |
Серия | |
Издательство | Зарубежная классика |
Год выпуска | 1900 |
isbn | 978-966-03-7765-3 |
– Нас же там ніхто не знає, – сказав йому втаємничено один з організаторів поїздки, джентльмен у височезному шовковому циліндрі, обличчя якого красномовно свідчило про його малорозвиненість і похітливість. – Ми зможемо там досить весело провести час, – при цьому він підморгнув оком. – Їдьмо з нами, Джордже, неодмінно!
Другого дня Герствуд повідомив дружину про свій намір.
– Джуліє, я збираюсь поїхати на кілька днів.
– Куди? – спитала вона, кидаючи на нього допитливий погляд.
– У Філадельфію, у справах.
Вона продовжувала пильно дивитись, чекаючи, що він додасть.
– На жаль, цього разу я не зможу взяти тебе із собою.
– Гаразд, – відповіла вона. Але він бачив, що дружина таки здивована.
Вона ще про щось розпитувала його, поки він не пішов. Це його роздратувало. Він уже відчував, що дружина часом неабияке ускладнення в житті.
Поїздка була таки приємна, і Герствуд дуже шкодував, коли вона закінчилась і довелося повертатися додому. Він не любив брехати і з відразою думав про те, що треба лукавити. Зрештою все завершилось кількома незначними фразами. Але місіс Герствуд мала над чим подумати. Вона почала більше виїжджати, вдягатись ще краще і частіше бувати в театрі, щоб винагородити себе.
Отож атмосферу, що панувала в цім домі, навряд чи можна було назвати сімейним затишком. Цих людей поєднувала звичка і загальноприйняті правила. Час спливав, і атмосфера неминуче ставала все більш нестерпною. Раніше чи пізніше мав статися вибух і все зруйнувати.
Розділ X
Зима дає поради. Посланець долі
У світлі узвичаєних поглядів на жінку та її обов’язки душевний стан Керрі заслуговує на більшу увагу. Вчинки такого роду прийнято судити за узвичаєними правилами. Суспільство завжди виробляє певне мірило для всіх можливих випадків: усі мужчини мають бути порядними, а жінки – доброчесними. Як же сталося, дівчино, що ти стала на такий хибний шлях?
Для Спенсера та сучасних йому філософів-натуралістів характерна відмова від усяких пересудів. Проте в питаннях моралі досі панують суто дитинні уявлення. Але ж проблема куди складніша, ніж просте підпорядкування законам еволюції. Вона не обмежується земними законами, бо значно глибша, ніж нам здається. Скажіть, що породжує отой трепет серця? Чому тужлива скарга летить світом, не вмираючи? Поясніть оту тонку алхімію, яка створює зі світла й дощу палахку, як полум’я, квітку. У глибині всіх цих фактів і треба шукати витоки моралі.
«О, яка солодка моя перемога!» – міркував Друе.
«Ах, що ж я тепер втратила?» – міркувала Керрі, стурбована лихим передчуттям.
І от ми стоїмо, збентежені цією старою, як світ, проблемою і намагаємось з усією серйозністю сумлінно створити істинну теорію моралі. І дати несхибну відповідь: що правильно і що неправильно.
З точки зору деяких верств суспільства, Керрі непогано влаштувалась. На погляд голодних злидарів,