Золотоволоска та інші європейські казки. Народна творчість

юнак прибув до замку, він усе так і знайшов, як йому казала лисиця.

      Прийшов короленко і до тієї кімнати, де золотий птах сидів у дерев’яній клітці, а золота клітка поряд стояла.

      І подумав юнак, що було б дивно, якби він залишив такого чудового птаха в простій і поганій клітці, коли є поряд красива, золота, тому він відчинив дверцята дерев’яної клітки й пересадив птаха до золотої.

      Тієї ж миті птах пронизливо скрикнув, сторожі прокинулись, прибігли мерщій у ту кімнату, схопили юнака й повели його до в’язниці.

      Наступного ранку його вивели на суд, а що він у всьому зізнався, то його засудили на смерть. Однак король сказав, що готовий подарувати йому життя за однієї умови: якщо він візьметься добути для нього золотого коня, який мчить швидше за вітер.

      – Якщо ти добудеш цього коня, – сказав король, – я тобі в нагороду віддам золотого птаха.

      Короленко рушив у путь-дорогу, однак журився й зітхав, геть не знаючи, де йому слід шукати цього золотого коня.

      І раптом побачив перед собою свою давню приятельку лисицю, що сиділа край дороги.

      – Бачиш, – мовила лисиця, – ось що сталося через твій непослух. Але не журися: я тебе виручу і підкажу, як дістатися до золотого коня. Іди прямою дорогою і дійдеш до замку, в якому золотий кінь у стійлі стоїть. Перед стайнею його побачиш конюхів, які лежатимуть цілими рядами, але вони спатимуть, аж хропітимуть, і ти можеш собі спокійнісінько вивести золотого коня зі стайні. Та гляди, одного не забудь: осідлай коня поганим сідлом, дерев’яним, оббитим шкірою, а ніяк не золотим, яке поряд висітиме, інакше дуже зле тобі буде.

      Далі лисиця підставила йому свого хвоста і помчала його через пень і колоду так швидко, що тільки волосся його на вітрі маяло.

      Усе так і сталося, як лисиця передбачила: він прийшов до стійла, де стояв золотий кінь, і сідло було зразу під рукою. Та коли він уже надумав був осідлати його поганим сідлом, йому спало на думку: «Для такого чудового коня буде справжньою ганьбою, якщо я не осідлаю його хорошим сідлом, яким його й належить сідлати». Але щойно кінь відчув на собі золоте сідло, як голосно заіржав. Конюхи прокинулися, схопили юнака й кинули його в темницю. Наступного ранку суд засудив його на смерть, однак король обіцяв йому помилування, та ще й золотого коня на додачу, якщо він здобуде йому прекрасну королівну з золотого замку.

      Із сумом у серці рушив юнак у дорогу, однак, на щастя його, невдовзі зустрівся він зі своєю вірною лисицею.

      – Мені слід би було лишити тебе напризволяще з твоєю нещасливою долею, – почала лисиця, – але мені тебе шкода, і я тебе ще раз із біди порятую. Цей шлях приведе тебе простісінько до золотого замку. Надвечір ти прибудеш до замку, а вночі, коли все засне й затихне, красуня королівна вийде з замку купатись. І щойно вона до своєї купальні ступить, ти до неї підскоч та й поцілуй її, тоді вона за тобою піде вслід, а ти веди її з собою. Тільки гляди не відпускай її прощатися з батьками, коли йтимете з замку, а інакше тобі погано буде.

      Тут лисиця простягла йому свого хвоста, короленко сів на нього верхи,