Сатирикон. Поезії. Іван Драч

культури?

      Частково. Не можна все відзначити, але можна найпомітніші речі виділити, до яких не мають претензій інші члени комітету. Треба ж, щоб співпали смаки. Але ж є різні точки зору.

ЩЩастя

      Це те, до чого людина постійно прагне. Це те, що попереду, міраж, дивне відчуття. Мати крихту щастя можна тоді, коли ти робиш добро і направду допомагаєш комусь.

ЮЮність

      Я був щасливим піонером і щасливим комсомольцем. Босоноге дитинство, вчився спочатку в своєму селі, потім ходив у сусіднє село. Я був дитиною старших батьків – вони давали мені волю, аби лиш вчився. І я вчився та займався спортом – футбол, волейбол, біг…

      Коли усвідомили, що почалося доросле життя?

      Я готувався, що мені дадуть золоту медаль, але її дали доньці першого секретаря райкому партії.

      Тоді я зрозумів, що життя дуже цікаве. Я відмовився брати атестат зрілості – мені його тільки потім передали.

Я

      Хочу побажати собі добра і щастя, здійснення того, чого мені ще не вдалося здійснити.

      В «Анкеті Пруста» є таке запитання: що б ви сказали, якби зустрілися з Богом?

      Я би вибачився за те, що я такий.

      Ірина Славінська

      Сатирикон

      Із книжки «Противні строфи»

      2005

      Противні строфи

      Де той тяжкий метал?

      Де колисливий колос,

      Що був у пеклі дня

      Подією з подій?

      Де голос із душі,

      Де фальші ні на волос?!

      Іржавий голос мій.

      Бляшаний голос мій.

      Противні ці слова

      В противні пнуться строфи,

      Бо вчаділа душа

      Й не творить вже дива…

      Та над проваллям днів

      У пеклі катастрофи

      Остання все ж надія —

      На слова…

      Газова камера біля Кремля, або російська домінанта

      Жорстокі до свого народу

      До чужих ще жорстокіші

      Меншиков у Петра

      Чи Жуков у Сталіна

      Уславлені полководці

      Російської домінанти

      Диктують мораль по сьогодні

      Газуйте панство газуйте

      Убийте десятки чеченців

      І сотні своїх беззахисних

      Своїх вистачить алкоголіки

      А чеченці плодючі мов кролики

      Газуйте вперед господа

      Аби велика Росія

      Лишилась великою

      Груша

      Вся в шершнях груша шелестюча,

      Аж кожна грушка – вся дзижчить,

      Бо ж груша вся – медяна туча

      Пахучим золотом пахтить.

      Летить у небо, чаду повна.

      Там дятли й сойки – смоктуни,

      І перепілка, й пташка жовна —

      Мчать в небо грушею вони.

      І я так заздрісно за ними

      Десь на вершечку на краю

      За грушевими медяними

      В бенкеті літа літо п’ю…

      Монна Ліза – барменша

      Вона портретом стоїть на вікні

      Біля