Сучасні ділові документи та папери. Як правильно оформити і підготувати. Зразки та приклади. Вікторія Садовнича

значення. За приклад тут може правити прислівник слабо у таких контекстах:

      – слабо ведуть роботи… (повільно, неритмічно);

      – слабо відбиває стан справ… (погано, неповно, неточно, поверхово, некомпетентно);

      – слабо ставить питання… (зрідка, нерішуче, некваліфіковано, поверхово) та ін.

      У цій ролі часто виступають слова питання, факт, момент, захід, масштаб; зміцнити, підвищити, оцінити тощо. Універсальні слова з’являються в текстах ділових паперів як результат приблизності уявлення про предмет думки, а також через невміння знайти точний відповідник з-поміж наявних у мові слів.

      Окремо зауважимо, що емоційна лексика для ділових текстів загалом не властива. Лише в окремих видах документації, де поєднується ділова інформація з елементами публіцистики, припустиме вживання слів і словосполучень, що виражають не лише назви явищ об’єктивного світу, а й наше ставлення до них (пор.: разом – воєдино, керівник – глава, події – звершення). Лексику цього плану можуть вживати в деяких проектах резолюцій, звітах, протоколах тощо.

      Певна міра експресії може бути виявлена й у службовому листі. Тут слова якісної оцінки використовують для досягнення більшої переконливості. Якісні прикметники у вищому і найвищому ступенях порівняння саме й створюють враження емоційності тексту. В усіх інших видах службових документів переважають відносні прикметники (вони, як відомо, ступенів порівняння не утворюють). Усе це сприяє тому, що мова службових документів справляє загальне враження емоційної нейтральності, а часом і неупередженої офіційності.

      Боротися з такими «хворобами» ділового писемного мовлення можна лише шляхом систематичного, поглибленого, серйозного опанування лексичних засобів, усіма багатствами словникового складу української літературної мови.

      Явище синонімії, паронімії в офіційно-діловому стилі

      Синоніміка – це явище, що властиве усім стилям мови. Воно притаманне лексиці нашої мови загалом, а не лише лексиці художньої літератури й публіцистики. Адже явище синоніміки означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки. Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино можливе в певній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови – і в діловому також.

      Значну кількість близьких за значеннями слів ми розрізняємо добре; відмінності між ними очевидні, переплутати ці слова важко, наприклад:

      – робітник – людина, що працює на промисловому підприємстві;

      – працівник – ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, торговельний працівник);

      – співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник, молодший науковий співробітник).

      Але вже такі слова, як замісник і заступник, спонукають декого замислитися, перш ніж відповісти на питання, чи ці слова