Кінець зміни. Стівен Кінг

кладе долоню на її руку. Палички в пальцях Холлі вібрують, мов камертон.

      – Я знаю, що ти б так зробила. І була б тисячу разів права. Ти врятувала тисячу життів – і то за мінімальними оцінками.

      Вона витягає руку з-під його руки й починає збирати крупинки рису.

      – Ну, я можу жити із тим, що хтось вважає мене за ненормальну. Я все життя мала справу з такими людьми – з моїх батьків починаючи. Але тут і ще дещо. Ізабель бачить тільки те, що перед очима, і не любить тих, хто бачить більше чи, принаймні, шукає чогось більшого. Вона і до тебе так ставиться, Білле. Вона ревнує. Ревнує Піта до тебе.

      Ходжес нічого не каже. Такої можливості він не розглядав.

      Холлі кладе палички.

      – А ти не відповів на моє запитання. Ти розкажеш, що нового дізнався?

      – Ще ні. Є дещо таке, що я хочу зробити спочатку, якщо ти затримаєшся в офісі після обіду.

      Холлі усміхається, дивлячись у тарілку із залишками страви.

      – А я завжди так.

      10

      Білл Ходжес – не єдина людина, якій не сподобалося, що Беккі Хелмінгтон замінили. Сестри й санітари мозкової травматології прозивали своє місце роботи «Відро» чи «Мозкове відро», а Рут Скапеллі вже давно стала в них позаочі «сестрою Ретчед».[13] Не встигло й трьох місяців її роботи минути, як вона вже попереводила в інші відділення трьох медсестер за всякі дрібні гріхи, а одного санітара звільнила за паління в підсобці. Халати деяких кольорів вона персоналу заборонила під приводом того, що вони «занадто відволікають» чи «занадто нав’язливі».

      А от лікарям вона подобалася. Вони вважали її швидкою і компетентною. З пацієнтами вона теж працювала швидко й компетентно, але холодно і не без певної прихованої зневаги. Вона не дозволяла собі сказати про навіть найтяжче вражених «овоч» чи «колода», принаймні при свідках, – але щось таке було в її ставленні.

      – Вона знає свою справу, – сказала одна медсестра іншій у кімнаті відпочинку невдовзі після призначення Скапеллі. – Тут не посперечаєшся, але чогось важливого бракує.

      Друга медсестра – ветеран із тридцятирічним стажем, яка бачила все, що можна, замислилася. І промовила єдине, але слушне слово:

      – Милосердя.

      Скапеллі ніколи не демонструвала холодності чи зневаги у товаристві Фелікса Бабінó, завідувача неврології, коли він проводив обхід. Але коли б вона й демонструвала, то він би, мабуть, не помітив. Дехто з лікарів усе ж помічав це, але мало хто зважав на своє спостереження: дії такої нижчої раси, як медсестри, навіть хоч би й старші медсестри, залишалися поза їхньою королівською увагою. Скапеллі немовби відчувала, що всі пацієнти клініки, незалежно від тяжкості їхнього стану, несуть за цей стан певну частину відповідальності – і коли б вони хоч трохи постаралися, то, звичайно, відновили б бодай частину функцій свого організму. Проте вона робила свою справу добре, у чомусь навіть краще за Беккі Хелмінгтон, яку всі любили значно більше. Якби новій старшій медсестрі це сказали, Рут Скапеллі відповіла б: я тут не для того, щоб мене любили. Я тут для того,

13

Сестра Ретчед – жорстока старша медсестра з роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі».