Переможець завжди самотнiй. Пауло Коельйо

з місця.

      Від тієї миті, коли подружжя виявило, що їхня дочка мертва, й до від’їзду машини минуло не більш як п’ять хвилин. Батько залишився стояти на місці, не знаючи, куди йому йти, що робити. Не знаючи, хто перед ним, той самий чоловік, який говорив про передозування наркотиків, підійшов до батька Олівії й повторив свою версію.

      – Не варто перейматися цим, добродію. Таке тут щодня трапляється.

      Батько ніяк не реагує. Він досі тримає в руках відкриту мобілку й дивиться в порожнечу. Чи то він не почув, щó йому кажуть, чи просто не зрозумів, щó тут щодня трапляється, чи то перебуває у стані шоку, який швидко перекинув його в той невідомий вимір, де болю не існує.

      Натовп швидко розпорошується і зникає, мовби його тут і не було. Залишається лише чоловік із відкритою мобілкою і чоловік із темними окулярами в руках.

      – Ви знали жертву? – запитує Ігор. Відповіді немає.

      Певно, ліпше йому робити зараз те, що й інші, – прогулюватися по Круазетт і спостерігати за тим, щó відбувається цього сонячного ранку в Канні. Як і батько Олівії, Ігор неспроможний у цю мить зрозуміти, щó саме він відчуває: він зруйнував світ, який уже не зміг би відновити, навіть якби був усемогутнім. Чи заслуговує на це Єва? З лона тієї дівчини, Олівії – він знає її на ім’я, і це його тривожить, бо вона вже для нього не просто одне з облич у натовпі, – міг народитися геній, який винайшов би метод лікування раку або придумав би, як зробити так, щоб у світі запанував мир. Він знищив не просто одну людину, а й усі майбутні покоління, які могли б прийти в життя від неї. Що ж він накоїв? Невже кохання, хоч би яким сильним воно було, може виправдати такий учинок?

      Він помилився з першою жертвою. Вона не стане його новиною, Єва ніколи не зрозуміє такого послання.

      Але що сталося, те сталося, тут нема чого думати. Ти готовий, зрештою, піти ще далі, тож дивись уперед. Дівчина зрозуміє, що її смерть не була марною, вона померла в ім’я великого кохання. Розглянься навколо себе, подивися, щó відбувається в місті, поводься як нормальний громадянин – адже тобі довелося витерпіти свою частку страждань у житті й ти заслуговуєш на певний комфорт і спокій.

      Утішайся фестивалем. Адже ти до цього готовий.

      Навіть якби він був у купальному костюмі, йому було б нелегко дістатися до самого моря. Схоже, готелі тут володіють великими ділянками пляжу, де вони ставлять свої крісла, позначають усе своїми логотипами, посилають туди своїх офіціантів та своїх охоронців, які підходять до кожного, хто проник на заборонену територію, й вимагають показати їм ключ від номера чи якийсь документ, що свідчив би про їхню належність до постояльців готелю; над іншими ділянками пляжу натягнуті великі білі тенти, під якими відбуваються презентації кінофільмів, нової марки пива або косметичного виробу. Тут люди одягнені нормально, якщо ми назвемо «нормальним» костюмом кашкет на голові, барвисту сорочку та білі штани для чоловіків; і легкі блузки, дорогоцінні прикраси, шорти та черевички на низьких підборах – для жінок.

      І всі тут