Переможець завжди самотнiй. Пауло Коельйо

самотніх чоловіків у дорогих автомобілях із відкидним верхом. Усім було відомо, що Канн – місто безпечне, й кожна жінка знає, що краса дуже допомагає в такі хвилини, але сьогодні вона не могла покладатися на щасливий випадок, сьогодні вона сама повинна вирішити свою долю. На проби запізнюватися не можна – про це постійно повторюють у будь-якій агенції з набору акторів. Крім того, вона ще першого дня побачила, що на вулицях тут постійно утворюються автомобільні затори – отже, єдине, що їй залишалося, це швиденько вдягтися й припустити бігцем. За півтори години вона туди добіжить – вона запам’ятала готель, де оселилася продюсерша, бо він був одним із тих пунктів, у яких вона зупинялася під час учорашнього паломництва, здійсненого в пошуках свого шансу.

      Перед нею постала одвічна проблема: «Як одягтися?» Вона з люттю атакувала валізу, яку привезла із собою, вибрала джинси марки «Армані», пошиті в Китаї й куплені на чорному ринку в передмістях Чикаго за п’яту частину їхньої ціни. Ніхто не сказав би, що це підробка, бо вони підробкою не були. Усім відомо, що вісімдесят відсотків продукції надсилають до крамниць оригінального одягу саме китайські компанії, а решта двадцять відсотків надходить туди контрабандою.

      Вона вдягла також білу блузку від Донни Каран, набагато дорожчу, ніж джинси. Вірна своїм принципам, Габріела знала, що чим скромніше вона буде вдягнена, тим ліпше. Ніяких міні-спідниць та сміливих декольте – бо якщо на ці проби запрошено й інших дівчат, усі вони будуть одягнені саме так. Вона дещо завагалася, коли дійшло до накладання макіяжу. Зрештою наклала ледь помітний шар, а губи підфарбувала ледве-ледве. На все це їй довелося згаяти п’ятнадцять дорогоцінних хвилин.

      11.45 ранку

      Людей неможливо задовольнити. Якщо вони мають мало, то хочуть багато. Якщо мають багато, хочуть іще більше. Якщо мають дуже багато, то воліють задовольнитися малим, але бути щасливими, проте вони неспроможні докласти найменших зусиль для того, щоб досягти щастя.

      Невже вони не розуміють, що бути щасливим – так просто? Чого треба дівчині, яка щойно тут пробігла, у джинсах та в білій блузці? Яка нагальна справа так заполонила її увагу, що вона не помічає ані чудового сонячного дня, ані синього моря, ані дітлахів у колясках, ані пальм на морській набережній?

      «Даремно ти так поспішаєш, дівчино! Тобі однаково не втекти від тих двох, яких не можна відокремити від людського життя: Бога й смерті. Бог супроводжує кожен твій крок і гнівається, коли бачить, що ти не вмієш цінувати чудесну радість життя. А чи приділяєш ти належну увагу смерті? Адже ти щойно пробігла повз мертве тіло й нічого не помітила». Ігор кілька разів пройшов повз те місце, де скоїв убивство.

      Потім подумав, що його ходіння туди-сюди може викликати підозру, й вирішив зупинитися на обачній відстані, за двісті метрів від того місця, і стояв там, спершись на балюстраду, якою був відгороджений пляж, і надівши темні окуляри (у цьому не було нічого підозрілого – й не тільки тому, що день був сонячний, а й тому, що темні окуляри у славетних місцях є ознакою статусу).

      Він