Данило Галицький. Тарас Орлик

торби. Скарбу в них було небагато.

      – Хто такі? – запитав Данило, вдивляючись в незнайомі обличчя.

      Дізнавшись, що бачить перед собою біженців, вислухав їхні короткі історії та звернувся до дружинників, що півколом вишикувалися за їхніми спинами:

      – Що вони скоїли? У чому їхня провина?

      Уперед вийшли Захар і Твердозуб, стали розповідати, розмахуючи руками і перебиваючи один одного:

      – Отож, ми купаємося, і тут я глянь…

      – Збирає, гнида, добро наше, як своє…

      – Стій, кричу, гірше буде…

      – Я поки до берега добрався, його вже й слід прохолов…

      – Бігав-бігав: нікого. Ну, думаю, упустив злодія. Тут лапа ялинова хитнулася. Ага, попався!

      І Захар, не шкодуючи барв, став розписувати, як бився з Гордієм, але усвідомив раптом, що просто бив неозброєну, покірну людину, і, збентежившись, замовк.

      Примітки

      1

      Назви «Тартарія» й «тартари» походять від етноніма «татари» – контамінація з Тартаром у європейській традиції, натяк на походження ворогів християнства з поганського тартару. (Тут і далі прим. ред.)