Кладовище домашніх тварин. Стівен Кінг

відповів на її поцілунок, але все одно відчув легкий дискомфорт. Речення «Вибач мене, я була ще тим стервом» (фраза, яку Рейчел вживала не так часто) йому вже доводилося чути раніше, один чи два рази. Зазвичай це означало, що Рейчел добилася свого.

      Тим часом Ґейдж, хитаючись, потупцяв уперед. Він дивився на дорогу крізь найнижчу шибку вхідних дверей.

      – Буськ, – вимовив він, зворушливо підтягаючи свої повзунки. – Еллі, буськ.

      – Як швидко він росте! – промовив Луїс.

      Рейчел кивнула.

      – Аж надто швидко! Я вже не встигаю його вдягати.

      – Зараз виросте з повзунків, і буде легше.

      Вона захихотіла. Між ними знову запанував лад. Рейчел зробила крок назад, кинула оком на вузол його краватки і критично оглянула чоловіка з ніг до голови.

      – Однострій у порядку? – хмикнув Луїс.

      – Виглядаєш мило!

      – Ага, знаю! Та чи виглядаю я як хірург-кардіолог? Як людина з зарплатою в двісті тисяч доларів на рік?

      – Ні! Все той же старий облізлий Лу Крід, – сміючись, промовила вона. – Ти – рок-н-рольна тварюка.[41]

      – Рок-н-рольній тварюці вже час натягти «бугі-шузи»[42] і пензлювати на роботу.

      – Нервуєшся?

      – Трохи.

      – Не треба. Далеко не кожен отримує шістдесят сім тисяч доларів на рік за холодні компреси й рецепти на протипохмільні, протизапальні та протизаплідні таблетки…

      – У них там є ще антивошний лосьйон, не забудь, – знову посміхнувся Луїс. Під час першого візиту до університетського лазарету його здивували запаси «Квелу»[43] – їх було так багато, що здавалося, ніби це склад воєнного госпіталю, а не невеличкого кампусу.

      Міс Чарлтон, головна медсестра, тоді цинічно ошкірилася до нього: «У нас тут, за межами кампусу, ще те болото. Побачите!»

      Він і не сумнівався, що побачить.

      – Гарного тобі дня! – побажала Рейчел і повільно його поцілувала. Коли вона відійшла, її тон знову став глузливим. – І заради Бога, пам’ятай, що ти адміністратор, а не санітар чи інтерн.

      – Як скажете, лікарю, – сором’язливо погодився Луїс і зайшовся реготом. На мить у нього майнула думка: «Це ж Зельда, хіба ні? Це ховається глибоко під твоєю шкірою? Це твоя зона турбулентності? Зельда та її смерть?»

      Він не хотів її про це питати. Не зараз. Як лікар, він знав багато речей, і те, що смерть – таке ж природне явище, як і народження, була найвеличнішою з них. А ще він добре знав: не варто длубатися в рані, яка тільки-но почала гоїтися. Тож замість ставити запитання він ще раз поцілував дружину і пішов з дому.

      Надворі панував гарний початок гарного дня. Мен вбирався у вересневі шати, небо було блакитним і безхмарним, температура зависла на чудових сімдесяти двох градусах.[44] Луїс під’їхав до траси і, стежачи за загальним потоком машин, думав, що він досі не бачив ані сліду падолисту, який мав би бути дуже красивим у цих місцях. Він почекає.

      Він повернув «Хонду Цівік» – їхню другу машину – в

41

«Rock n Roll Animal» – концертний альбом Лу Ріда 1974 року.

42

«Boogie Shoes» – популярна пісня з однойменного альбому 1975 року групи «KC and the Sunshine Band». Луїс цитує рядок: «Я вдягну мої мої мої «бугі-шузи»…» («I wanna put on my, my, my, my, my. Boogie shoes…»)

43

Сильний транквілізатор.

44

72 ºF = 22 ºC. У книзі температура зазначена в градусах за Фаренгейтом. Це температурна шкала, що використовується для ненаукових цілей у США та кількох інших країнах.