Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах. Петер Енґлунд

Читать онлайн.
Название Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах
Автор произведения Петер Енґлунд
Жанр Биографии и Мемуары
Серия Карта світу
Издательство Биографии и Мемуары
Год выпуска 2008
isbn 978-966-03-5083-0, 978-966-03-7435-5



Скачать книгу

бачив безногого ветерана війни 1870–1871 років і як той, похитуючись, витягнувся на своїх милицях, віддаючи честь солдатові років на 45 молодшому за нього, жертві нинішньої війни, що також залишився без ніг. Після обіду Кушинг відвідав відділення щелепно-лицьової хірургії. Його дуже зацікавили нові ефективні методи лікування. «Унікальна робота – вміння вправляти зуби і щелепу бідоласі, у якого відстрелена більша частина обличчя».

      44

      П’ятниця, 9 квітня 1915 року

      Ангус Б’юкенен чекає потяг на вокзалі Ватерлоо

      Ще один дощовий день. У сутінках Лондон здається надзвичайно сірим і вогким. Він чекає на пероні номер сім із шостої години вечора. Їх потяга немає. Навколо повно люду. Увесь перон заповнений людьми – тут не лише чоловіки у формі кольору хакі, а й багато цивільних: родичі, друзі приїхали на вокзал Ватерлоо проводжати солдатів на фронт. І хоча погода похмура, настрій у тих, хто чекають, піднесений. Вони юрмляться, розмовляють одне з одним. Якщо хтось і невдоволений запізненням потяга, він цього не виказує.

      Присутні на пероні служитимуть у добровільному батальйоні – 25-му Королівському фузілерному, який вирушає в тривалу подорож до Східної Африки. Відомо, що європейським військовим нелегко доводиться в цій частині Африки, але більшість людей у формі вже побували в жаркому кліматі або встигли побачити дику природу. Цей «Прикордонний легіон» набирали з жителів Гонконгу, Китаю, Цейлону, Малакки, Індії, Нової Зеландії, Австралії, Південної Африки та Єгипту; тут були і колишні полярники, і ковбої. Сам Б’юкенен на початку війни перебував далеко на півночі, в канадській глушині, колекціонував арктичну флору і фауну, а тому дізнався про те, що сталося, лише наприкінці жовтня. І не гаючи часу, вирушив на південь. До першого великого поселення він устиг дістатися до Різдва, а потім продовжив свій шлях, маючи намір завербуватися в армію.

      Ротою Б’юкенена керував досвідчений мисливець на велику дичину, Фредерік Кортні Селус, автор двох популярних книг про Африку[83]. Він утілював типового вікторіанського мандрівника-першовідкривача: безстрашний, оптимістично налаштований, безсоромний, безневинний, загартований і допитливий. Цей 64-річний чоловік з короткою сивою борідкою рухався з легкістю тридцятирічного. (Вікова межа в батальйоні становила 48 років, але багато з новобранців були значно старшими і відверто неправдиво повідомляли про свій вік – настільки велике було прагнення потрапити на війну[84].)

      Батальйон від самого початку набув слави елітного з’єднання, де зібралися обрані сміливці. Але поміж тих, хто чекали на пероні, були й такі, хто фактично дезертирував з інших військових частин, щоб потрапити в цей батальйон. Він був єдиним з’єднанням у всьому Британському експедиційному корпусі, що не пройшло хоч якогось військового навчання. Уважалося, що ці люди великодосвідчені та всіляке навчання зайве, навіть образливе для таких gentlemen adventurers. Нічого дивного в тому, що цього вечора в повітрі линув «a spirit of romance»[85].

      Більшість з них не знали одне одного. Для цих закоренілих



<p>83</p>

«A Hunter’s Wandering in Africa» і «Travel and Adventure in South-East Africa». Автор зажив слави, коли він, за прикладом багатьох інших мандрівників, здійснив турне з лекціями про свої пригоди. Він залишився в історії першим, хто разом з відомим Сесилем Родсом указав на високогірне плато в Родезії як на місце, придатне для проживання британців і для ведення сільського господарства. Іронія долі полягає в тому, що сам він згодом випробує на собі всі труднощі ведення сільського господарства в цих місцях, – труднощі, про які знає кожен, хто читав африканські романи і новели Доріс Лессінг. Селус у своєму колоніальному завзятті просто недооцінив їх.

<p>84</p>

Командир батальйону був ініціатором його формування – це полковник Даніель Патрік Дрісколл, який під час англо-бурської війни командував іррегулярним з’єднанням, відомим як «Скаути Дрісколла». Передбачалося, що батальйон буде чимось подібним.

<p>85</p>

Складний для перекладу вислів, бо містять багато значень. Напевне, він найкраще відображає поєднання мрії про пригоди і поетичного настрою.