Название | Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах |
---|---|
Автор произведения | Петер Енґлунд |
Жанр | Биографии и Мемуары |
Серия | Карта світу |
Издательство | Биографии и Мемуары |
Год выпуска | 2008 |
isbn | 978-966-03-5083-0, 978-966-03-7435-5 |
Лейтенант Симон почав описувати свої враження і те, як він був поранений у битві. Тут Корде побачив, що гості за столом поводяться неуважно і майже не слухають оповідача. Історії про героїв і драматичні військові події також схильні до інфляції. І тоді він згадав про офіцера, якому ампутували обидві ноги і який сказав потім: «Тепер я герой. А за рік стану просто калікою».
Усе ще немислимо сказати: швидше уклали б уже мир. Почувши таке, усі хором кричать: «Обурливо!» Люди знову почали заповнювати ресторани[66].
33
Субота, 6 лютого 1915 року
Вільям Генрі Докінз сидить біля пірамід і пише листа матері
«Люба мамо, – пише він, – на жаль, цього тижня пошти не було, оскільки бракує поштових кораблів». Поштовий зв’язок з австралійськими військами в Єгипті вкрай ненадійний. Три тижні тому вони одержали листи, яких чекали з листопада: прибуло одразу 176 мішків із поштою. Спершу – нічого, потім – забагато, важко на все відповісти. Тепер – знову нічого.
Але Докінз отримав листа з домашніми новинами. Він знає, що всі живі – здорові, що мама водила близнючок до дантиста, що квіти, які він відправив знайомій дівчині, не надійшли, що ціни в Австралії зростають. Настрій у нього гарний. Хоча він, як і раніше, з неприязню ставиться і до самої ситуації, і до Єгипту. Тривають нескінченні навчання, і ще їх застала перша цього року піщана буря. Вони, як і раніше, не знають, що ж буде далі, – чи відправлять їх до Європи чи залишать у Єгипті.
Війна поволі наближається, але поки її ще не видно й не чутно. Приблизно тиждень тому британські літаки-розвідники виявили османські військові з’єднання, що рухалися через Синайську пустелю до Суецького каналу. Три
66
Варто згадати, що цього дня було страчено через повішення трьох змовників із тих, хто скоїли вбивство в Сараєво наприкінці червня минулого року. Гаврило Принцип, який власноруч убив ерцгерцога і його дружину, уникнув страти, оскільки йому ще не виповнилося двадцяти років. Принцип у фортеці Терезієнштадт був засуджений на 20 років ув’язнення. Там він залишатиметься до 28 квітня 1918 року і помре від туберкульозу, так і не розкаявшись у скоєному і фанатично вірячи в свою правоту.