Брида. Пауло Коельйо

відповіла йому дівчина.

      – Що неправда? – здивовано запитав він.

      – Можливо, ви справді хочете спілкуватися з Богом. Але неправда, що ви хочете залишатися сам-один.

      Брида пожалкувала за свої слова. Вона промовила їх, підкорившись раптовому пориву, а тепер уже було пізно виправляти свою помилку. Можливо, й справді існують люди, яким подобається жити на самоті. Можливо, жінки більше потребують чоловіків, аніж чоловіки жінок.

      Проте Маг не здався їй розгніваним, коли знову заговорив:

      – Я хочу поставити тобі одне запитання, – сказав він. – Ти повинна відповісти на нього правдиво й щиро. Якщо скажеш правду, я навчу тебе того, чого ти просиш. Якщо збрешеш, то ніколи не повертайся до цього лісу.

      Брида зітхнула з полегкістю. Вона не боялася запитань. І брехати їй не було потреби. Їй здавалося, будь-який Учитель, приймаючи учня, міг зажадати від нього чогось набагато складнішого.

      Він сів перед нею. Його очі блищали.

      – Припустімо, я почав навчати тебе, чого сам навчився, – сказав він, не відриваючи погляду від її очей. – Почав показувати тобі паралельні світи, які нас оточують, янголів, мудрість природи, містерії Традиції Сонця і Традиції Місяця. Й одного дня ти підеш до міста, щоб купити там чогось поїсти, й зустрінеш чоловіка, якого тобі призначить доля.

      «Я навряд чи його впізнаю», – подумала вона.

      Але вирішила мовчати. Схоже, запитання буде важчим, ніж вона думала.

      – Він відчує те саме, що й ти, і підійде до тебе. Ви покохаєте одне одного. Ми продовжимо наші уроки, і я навчатиму тебе космічної мудрості вдень, а він навчатиме тебе мудрості кохання вночі. Але неминуче настане мить, коли ці дві науки ввійдуть у суперечність. Тобі доведеться обирати одне з двох…

      Маг замовк на кілька хвилин. Ще й не поставивши своє запитання, він уже боявся відповіді дівчини. Її сьогоднішній прихід означав кінець певного етапу в житті обох. Він знав про це, бо йому були відомі традиції та наміри Наставників. Він потребував її не менше, ніж вона його. Але вона повинна сказати правду – така його неодмінна умова.

      – А тепер відповідай мені з усією щирістю, – сказав він нарешті, набравшись духу. – Ти покинеш усе, чого доти навчилася, усі можливості й усі містерії, які набула й іще зможеш набути у світі магії, щоб бути з чоловіком, якого тобі визначила доля?

      Брида відвела від нього погляд. Навколо були гори, ліс, а далеко внизу маленьке село вже засвічувало перші вогні. З димарів валував дим, і не так далеко звідси родини сідали за стіл вечеряти. Вони чесно трудилися, боялися Бога й завжди були готові допомогти ближньому. Вони жили таким життям тому, що знали кохання. Їхнє життя було наповнене змістом, вони вміли пояснити все, що відбувається у світі, хоч ніколи не чули про такі містичні науки, як Традиція Сонця і Традиція Місяця.

      – Я не бачу ніякої суперечності між своїм пошуком і своїм щастям, – сказала вона.

      – Відповідай на моє запитання. – Очі Мага не відривалися від її очей. – Ти покинула б усе заради цього