Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

жінку.

      – Я не маю потреби пояснювати походження свого сина вам, чий титул був відновлений лише нами, після того як вас назвали перелюбницею, – брутально кинула леді Марґарет. – Я повідомила вам про підготовку до весілля й не смію затримувати вас далі.

      Моя мати підвела голову й усміхнулася.

      – Дякую вам, – сказала вона з королівською гідністю. – Ви багато для нас зробили.

      – Мій син хоче бачити принцесу Єлизавету, – сказала леді Марґарет, кивнувши пажу. – Проведіть принцесу до приватних апартаментів короля.

      Я не мала іншого вибору, як пройти через проміжну кімнату до покоїв короля. Схоже, ці двоє ніколи не були далі одне від одного, як через одні двері. Він сидів за столом, яким – я одразу впізнала: ним користувався в цьому палаці мій коханець Ричард, а виготовлений він був для мого батька, короля Едварда. Мені було так дивно бачити Генриха на стільці мого батька, бачити, як він підписує документи на столі Ричарда, так ніби він і сам був королем – аж поки я пригадала, що він і справді король і його бліде стурбоване обличчя скоро буде викарбуване на всіх монетах Англії.

      Він щось диктував клеркові з переносним письмовим столом, підвішеним на його шиї, з одним пером у руці, а другим заткнутим за вухо, та коли Генрих побачив мене, він привітно всміхнувся, помахом руки відіслав клерка геть, охоронці зачинили за ним двері, й ми залишилися самі-одні.

      – Вони плюються одна на одну, як коти на даху? – засміявся він. – Вони не зберегли велику любов одна до одної, чи не так?

      Я була така рада знайти союзника, що я майже відповіла на його дружнє звертання, але за мить спам’яталася.

      – Ваша мати всім розпоряджається, як звичайно, – холодно відповіла я.

      Весела усмішка зникла з його обличчя. Він хмурився щоразу, коли чув критичні зауваження щодо неї.

      – Ти мусиш зрозуміти, що вона чекала на ці хвилин протягом усього свого життя.

      – Звичайно, ми знаємо й розуміємо. Вона повідомила про це всім.

      – Я завдячую їй усім, – холодно відказав він. – Я не потерплю жодного слова, сказаного проти неї.

      Я кивнула.

      – Я знаю. Вона також повідомляє це всім.

      Він підвівся зі стільця й обійшов стіл, щоб підійти до мене.

      – Елізабет, ти будеш її невісткою. Ти навчишся шанувати й любити та цінувати її. Ти знаєш, протягом усіх тих років, коли твій батько був на троні, моя мати ніколи не втрачала своєї мрії.

      Я зціпила зуби.

      – Я знаю, – сказала я. – Усі знають. Вона також розповідає про це всім.

      – Ти повинна захоплюватися нею за це.

      Я не могла примусити себе сказати, що я захоплююся нею.

      – Моя мати також надзвичайно вперта жінка, – обережно мовила я.

      Подумки я сказала собі: але я не захоплююся нею, як мала дитина, вона не розмовляє тільки про мене, ніби вона не мала нічого в житті, крім однієї зіпсованої дитини.

      – Я не сумніваюся, що тепер вони сповнені жовчі одна проти одної, але раніше вони були подругами й навіть союзниками, –