Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

про інтереси династії Тюдорів. Та коли ти народиш сина, твоя родина належатиме до королівського дому Англії і твій син стане королем. Ти будеш у тому становищі, в якому ти народилася бути, й війни між кузенами закінчаться назавжди, бо ми одружимося й ти народиш дитину. Ось як усе має бути. Це єдине щасливе закінчення, яке може настати для цієї війни й цієї країни. Ти всіх нас приведеш до миру. – Він подивився на мене так, ніби хотів обняти й поцілувати мене. – Ти привела нас до миру й до щасливого кінця.

      Я повела плечем перед ним.

      – Я думала про інше закінчення, – сказала я, пригадавши короля, якого я кохала, який хотів, щоб я народила йому сина, і сказав, що ми назвемо його Артуром на честь Камелота, то був би королівський наступник, зачатий не з холодною рішучістю та в гіркоті, а з любов’ю, що знаходила собі вихід у палких таємних побаченнях.

      – Навіть тепер можуть бути інші закінчення, – сказав він обережно, взявши мене за руку й лагідно тримаючи її. Він знизив голос, наче хтось міг підслухати його в цій нашій найприватнішій кімнаті. – Ми досі маємо ворогів. Вони ховаються, але я знаю, що вони є. І якщо в тебе народиться дівчинка, це буде для мене недобре й наші сподівання виявляться марними. Але ми наполегливо молитимемося, щоб ти носила в собі хлопчика з династії Тюдорів. Я скажу матері, щоб вона організувала наше весілля. Принаймні ми тепер знаємо, що ти спроможна народжувати дітей. Навіть якщо нас спіткає невдача й ти народиш дівчинку, ми знатимемо, що наступного разу ти зможеш народити хлопчика.

      – А що ви зробили б, якби я не змогла завагітніти? – з цікавістю запитала я. – Якби ви взяли мене, але дитина не народилася б?

      Я розуміла, що цей чоловік та його мати мали плани для будь-яких ситуацій, вони були завжди напоготові.

      – Твоя сестра, – коротко відповів він. – Я одружився б із Сесилією.

      Я хапнула повітря від несподіванки.

      – Але ж ви сказали, вона одружиться із сером Джоном Велсом?

      – Так. Але якби ти виявилася безплідною, я мусив би знайти дружину з династії Йорк, що народила б мені сина. Цю роль довелося б виконати їй. Я скасував би її шлюб із сером Джоном і взяв би її собі.

      – І ви зґвалтували б і її? – різко кинула я, забравши в нього руку. – Спочатку мене, а потім мою сестру?

      Він підняв плечі й викинув руки вперед жестом цілком французьким, нічого англійського в ньому не було.

      – Звичайно. Я не мав би іншого вибору. Я повинен узяти лише таку дружину, яка зможе народити мені сина. Навіть ти змогла переконатися в тому, що я здобув трон не для себе, а для того, щоб створити нову королівську родину. Я беру дружину не для себе, а для того, щоб створити нову королівську династію.

      – Тоді ми схожі на найубогіших сільських людей, – гірко сказала я. – Вони одружуються лише тоді, коли має народитися дитина. Вони кажуть, що варто купувати телицю лише з телям.

      Він засміявся, зовсім не збентежений.

      – Вони так кажуть? Тоді я справді англієць. – Він затягнув шнурки на своєму поясі й засміявся. – Отже, я став англійським селянином! Я скажу про