Евотон: трансформація. Андрій Крижевський

відповів патрієць. – Ми будемо підхоплені гравітацією планети й зафіксуємося на її орбіті. А потім проведемо всебічний і комплексний аналіз, дані якого послужать нам відправною точкою для ухвалення подальших рішень.

      – А яким чином робот вирахував місцеположення об’єкта з інформацією?

      – Він випускає сильні потоки евотонів. Комп’ютер не ідентифікував це явище, що автоматично привернуло його увагу й зумовило передачу сигналу на Патрію.

      – Комп’ютер не ідентифікував це явище?! – здивовано запитав Андрій. – Тобто ви ніколи раніше з таким не стикалися?

      Велфарій заперечно похитав головою.

      – А чому ви так упевнено заявляєте про об’єкт з інформацією? Багато що здатне випускати евотони! – почувся невпевнений голос когось із присутніх.

      – Необхідно летіти! Без питань! – оголосив Тобіас. – Вирішується доля людства. Ви уявляєте, що станеться, якщо ця інформація потрапить до рук абсідеумів?! Я не хочу, щоб мої діти перетворилися на холодних бездушних тварюк, які заради власного благополуччя здатні убити мене і свою матір!

      – Саме тому, – підхопив одесит, – я вирішив провести з вами попередні формальні консультації перед ухваленням мною, як головою Світової Ради, рішення.

      – Якщо я правильно розумію, подібна ініціатива не вимагає винесення на обговорення Ради? – поцікавився Вел.

      – Ні. Це рішення не зачіпає прав третіх осіб, так само як і не створює хоч яких наслідків для самого людства й належить до моїх повноважень, згідно з установленою процедурою в межах поточної діяльності Ради. Мені важливо розуміти, що я не сам у цьому питанні, і якщо ні в кого з присутніх немає заперечень…

      – Є! – голосно й упевнено сказав лисий і кругловидий чоловік середніх років і середньої статури, що сидів ліворуч від Андрія. Загалом він справляв враження людини з багатим військовим минулим. – Я категорично проти! – для більшої переконливості додав Су Лівей, який був головою китайського представництва Світової Ради й «Ф.Ко», – компанії, що займалася складанням Ферруанців.

      Всі питально втупилися на нього, вимагаючи пояснень.

      – По-перше, ця експедиція викликає певні сумніви щодо безпеки для її учасників! Немає жодних гарантій, що всі повернуться звідти здоровими, не зазнавши незнаної дії аномалій планети. По-друге, не бачу ніяких підтверджень присутності відомої всім інформації на цьому об’єкті. По-третє, ніщо поки що не дає ані найменших підстав для припущень про можливу агресію з боку абсідеумів. Назвіть мені хоч б одну вагому причину, з якої ми зобов’язані відправляти своїх представників! – вимогливо завершив він.

      – Безпека наших дітей і близьких! Спокійне життя землян, що дозволить їм повноцінно розвиватися й самим вирішувати свою долю! Хіба цього недостатньо?! А може, тобі нагадати про події, що сталися десять років тому? Чи ти вважаєш, що перед нападом абсідеуми пришлють нам сповіщення з квітами й завчасними вибаченнями?!

      – Я – прагматик, а не романтик, спраглий пригод! Можна все що завгодно допускати! А може,