Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

відкрив було рота, щоб відповісти, але я перервала його.

      – Батьку, – звернулася я до Філіпа милим голосочком, встряючи в перепалку. – Можна мені поговорити наодинці з чоловіком, перш ніж він зустрінеться з вами у конюшні?

      Філіп зіщулив очі. А потім підвівся й повільно вклонився у мій бік. Уперше цей вампір зробив рух із більш-менш нормальною швидкістю.

      – Ясна річ, мадам. Я пошлю за Аленом, щоб він вам прислуговував. Насолоджуйтеся можливістю побути наодинці, поки ви її маєте.

      Метью почекав, не зводячи з мене очей, поки його батько пішов з кімнати.

      – Що ти замислила, Діано? – тихо спитав він, коли я підвелася і повільно рушила до нього навколо столу.

      – А чому це Ізабо у Трірі? – поцікавилася я.

      – А яка різниця? – ухильно відповів Метью.

      І тут я заматюкалася, як простолюдинка, від чого вираз невимушеності враз злетів з обличчя Метью. Минулої ночі, лежачи в пропахлій трояндами спальні Луїзи, я мала вдосталь часу, щоб вибудувати низку подій минулого тижня й узгодити їх із тим, що я знала про цей історичний період.

      – Велика різниця, бо в Трірі їй більше нема чого робити, окрім як на відьом полювати! Один із слуг перелякано кинувся геть з кімнати, попрямувавши до парадних дверей. Однак біля каміна залишалося іще двоє чоловіків, тому я стишила голос. – Тут не місце й не час обговорювати роль твого батька в геополітиці ранньої доби новітньої історії, трагічну загибель батька Гелоугласа чи те, як кардинал дозволив тобі помикати ним так, наче Сен-Мішель – це твій приватний острів. Ти сам мені про це розповіси. А іще нам конче необхідний додатковий час та конфіденційна обстановка, щоб ти докладніше розповів мені про аспекти вампірського парування.

      Я крутнулася на п’ятах, щоб втекти від нього геть. Метью почекав, доки я не відбіжу достатньо далеко, щоб подумати, що втеча можлива, а потім блискавичним рухом схопив мене за лікоть і повернув назад. То був інстинктивний маневр хижака.

      – Ні, Діано, ми поговоримо про наш шлюб до того, як хто-небудь із нас покине цю кімнату.

      Метью повернувся туди, де остання купка слуг наминала сніданок. Різким кивком голови він спонукав їх до втечі.

      – Який шлюб? – грізно напустилася я на нього. В очах спалахнуло щось небезпечне – і враз зникло.

      – Діано, ти кохаєш мене? – несподівано спокійно спитав Метью.

      – Так, – відповіла я миттєво, не замислюючись. – Але якби справа була лише в моїй любові до тебе, то все було б дуже просто, і ми б досі були в Медісоні.

      – А все й так дуже просто, – сказав Метью, підводячись на ноги. – Якщо ти й справді любиш мене, то слова мого батька не матимуть сили, щоб розбити ті клятви, які ми дали один одному, а Конгрегація жодним чином не змусить нас дотримуватися отієї угоди.

      – Якби ти й справді кохав мене, то віддав би мені всього себе. І тіло, і душу.

      – Усе не так просто, – з сумом мовив Метью. – Я з самого початку попереджав тебе, що стосунки з вампіром будуть складними.

      – Здається, Філіп так не вважає.

      – Тоді