Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Ми з Гелоугласом натомість відвеземо вас до Уельсу. Ми поїдемо до Абергавені.

      – Ні, – заперечила я, не відриваючи погляду від кривавої крапельки на шиї у Метью. – Якщо Метью поїде до Франції, то я поїду разом із ним.

      – Нічого подібного. Я не збираюся тягнути тебе через країну, де вирує війна.

      – Із приходом зими війна дещо вщухла, – зазначив Волтер. – Може, і дійсно було б найкраще відвезти Діану до Сеп-Тура. Мало тих сміливців, які забажають зв’язуватися з тобою, Метью. І немає жодного, хто насмілився б сердити твого батька.

      – Маєш зробити вибір, – сказала я зі злістю в голосі, не бажаючи бути розмінною монетою в бажанні друзів та родичів Метью виштовхати його до Франції.

      – Так. І я обираю тебе, – сказав Метью, торкнувшись мого рота своїм великим пальцем. Моє серце завмерло. Він збирався вирушити до Сеп-Тура.

      – Не роби цього, – благально мовила я. Не наважилася сказати більше, щоб приховати той факт, що в нашому часі Філіп був уже мертвий і що для Метью буде мукою побачити його знову.

      – Філіп сказав мені, що пара – це на все життя, це доля. Якщо я знайшов тебе, то нічого вже не вдієш, треба приймати таке рішення долі. Допоки я житиму, кожної миті свого життя я прийматиму рішення на твою користь – понад своїм батьком, понад власними інтересами і навіть понад інтересами усієї родини де Клермонів. – Заглушуючи мої протести, Метью притиснувся своїми вустами до моїх. І цей поцілунок став найпереконливішим аргументом на його користь.

      – Що ж, тоді справу вирішено, – тихо мовив Гелоуглас.

      Метью кивнув, не зводячи з мене очей.

      – Так. Ми з Діаною вирушимо додому. Разом.

      – Але ж треба виконати певну підготовчу роботу, – сказав Волтер. – Залиш це нам. Твоя дружина має зморений вигляд, а подорож на вас чекає виснажлива. Вам обом слід перепочити.

      Коли чоловіки пішли до вітальні, ніхто з нас і не рипнувся до ліжка.

      – Наше перебування в 1590 році розгортається так, як я й сподівався, – визнав Метью. – Просто і прямо.

      – Як же воно може розгортатися просто й прямо, коли існує Конгрегація, суди у Бервіку, служба розвідки королеви Єлизавети – і все це вимагає твоєї уваги?

      – Те, що я член Конгрегації і шпигун, тільки допомагає, а не заважає, – відповів Метью, визирнувши у вікно. – Я сподівався, що ми повернемося до Старої Хижки, скористаємося послугами вдовиці Бітон, знайдемо в Оксфорді манускрипт і за кілька тижнів повернемося додому.

      Я насилу промовчала, щоб не вказати на вади його плану – це вже неодноразово зробили цього вечора і Волтер, і Генрі, і Гелоуглас. Але вираз обличчя видав мене.

      – Що ж, я виявив недалекоглядність, – зізнався Метью, зітхнувши. – І річ не лише в тому, щоб вигадати й поширити твою беззаперечно вірогідну легенду чи уникнути очевидних пасток, пов’язаних з війнами та судилищами відьом. Я просто ошелешений виром подій. Широке поле моєї діяльності на користь Єлизавети й Конгрегації та контрзаходів на користь мого батька –