Название | Мері та її аеропорт |
---|---|
Автор произведения | Євген Положій |
Жанр | Современные любовные романы |
Серия | |
Издательство | Современные любовные романы |
Год выпуска | 2008 |
isbn | 978-966-03-4487-7 |
– Чого ти нервуєш? У нас нормальна камера. Тут сидять винні в одному – всі так чи інакше пов'язані з виїздами за кордон, вивозом проституток, або просто знайомі тих, кого вбили у понеділок. Так що розслабся, чувак, я тренер із танців, а не те, що ти подумав!
Герман дико розсміявся. На волі йому б і на думку не спало взагалі надавати якоїсь уваги сексуальній орієнтації цього типа, хоча він і не сприймав «голубих» як адекватних представників людства, не розуміючи, як вони взагалі можуть претендувати на якесь суспільне визнання. З одного боку, йому було взагалі однаково, хто з ким і яким чином трахається, нехай хоч із козлами, лише б ті не були проти і це не позначалось на козячому поголів'ї. Це приватна справа, врешті-решт, кожного козла! З іншого боку, він ніяк не міг уторопати, як уряд будь-якої країни може взагалі підтримувати тих, хто не може продовжувати свій рід виключно через свої особисті нахили. Тут було щось не те, за цим стояла якась сила, якась хитра гра, тонка пропаганда неприродних цінностей. Хтось пропагував індивідуальний вибір, який на фоні демографічної кризи і природних інстинктів людей абсолютно суперечив здоровому глузду. Як людина, щоденно пов'язана з віртуальною, маленькою, але все ж неправдою, яку звуть рекламою, Герман це відчував підшкірним жиром.
– Хіп-хоп, брейк денс. Танцгурт «Ельдорадо», ти нам логотип розробляв, пам'ятаєш? Дівчина така білява, симпатична, тоді від тебе працювала, не пам'ятаю зараз ім'я. Мері начебто?
– Мабуть. Вона не працювала, лише трохи допомагала. – Герман сів, потер очі, помацав боки. Він навіть не помітив, що задрімав. Тимур хропів поруч.
– Боляче? – поспівчував Сашко. – А мене не дуже били. Я одразу зізнався. Сказав «так, це я їх убив» і все підписав. Потім розберемось. Тим більше, що я того понеділка взагалі у Німеччині ще був.
– І що тепер?
– Нічого. Чекатимемо. Думаю, скоро всіх повипускають. Чув, що вже є основний підозрюваний.
– І за що ж він їх так?
– Ти не зрозумів. Основний підозрюваний – це не та людина, яка насправді вбила. Основний підозрюваний – це та людина, чиї особисті якості, тобто слабкий характер, невдалі знайомства, і, головне, відсутність жорсткого алібі найбільше підходящі для того, щоб навісити на неї цю гидоту. Ментам справу потрібно якнайшвидше в прокуратуру передавати. Зараз подільника йому знайдуть – і все, приїхали.
Сашко розсміявся.
– А подільник для чого? – запитав Герман.
– Не знаю. Певне, вважають, що один навряд чи п'ятьох би завалив, якщо він не Рембо, звісно. А цього, – Сашко кивнув на Тимура, – пройдисвіта звідки знаєш?
– Вчилися разом. У школі.
– А такі хіба у школах навчаються? – Сашко криво посміхнувся. – По-моєму, це для них зайве. Навіщо ж учителів мордувати, казенні гроші переводити?
Судячи з усього, у Тимура у певних колах була не найкраща репутація. Герман помітив для себе це спостереження і знову провалився у сон. Нирки боліли скажено.
У камері було не жарко, у камері було неможливо жарко. Труби,