Астрономія. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

3,09х10¹³ кілометрів, або приблизно 3,26 світлового року. Також існують похідні від цих одиниць. Так, наприклад, для вимірювання дуже великих відстаней у Всесвіті використовують кілопарсек (1 кпк = 1 000 пк) та мегапарсек (1 Мпк = 1 000 000 пк).

      Найбільший астрономічний об’єкт у Всесвіті зареєстрований у зоряних каталогах на початку 80-х років XX століття і має позначення 3С 345. Цей квазар віддалений на 5 мільярдів світлових років від Землі. Німецькі астрономи за допомогою 100метровогорадіотелескопа та приймача радіочастоти принципово нового типу отримали змогу виміряти такий далекий об’єкт космосу. Результати досліджень були надто непередбачуваними, і вчені спочатку сумнівалися, чи можна їм довіряти. Це більше скидалося на жарт, бо квазар мав у поперечнику 78 мільйонів світлових років! Незважаючи на дуже велике віддалення, при спостереженні цей об’єкт удвічі більший за місячний диск.

      Яскравість об’єктів зоряного неба

      Придивіться уважно до зірок найближчої ночі. Перед вашими очима постане дивне розмаїття не тільки кольорів, а й блиску – ніби «розмірів» небесних перлин. На сьогодні єдину шкалу блиску застосовують не тільки для зірок, однак розглянемо її на історичному прикладі.

      Історично склалася і назва одиниці виміру блиску – так звана «зоряна величина». Дійсно, чим яскравіша зірка, тим більшою вона здається нам на небі і тим величнішою вона здавалася авторам такої назви. Вона збереглася, і тепер блиск об’єктів зоряного неба вимірюють зоряними величинами.

      У другому столітті до н. е., коли грецьким астрономом Гіппархом було введено шкалу зоряних величин, усі зірки, що їх можна було спостерігати неозброєним оком, поділили на кілька груп. Найяскравішим зіркам було присвоєно першу зоряну величину, наступним за яскравістю – другу і так далі. Найменш яскраві зірки отримали за цією класифікацією шосту зоряну величину.

      Трохи пізніше Байєр за допомогою складеної Гіппархом класифікації запропонував позначати зірки в сузір’ях грецькими літерами. Він розпочинав із найяскравішої, що отримала позначення α, за нею йшла наступна за яскравістю, що позначалася β, і так далі.

      На сьогодні шкала зоряних величин стала об’єктивнішою завдяки сучасним методам вимірювання блиску об’єктів зоряного неба. Тепер (що є близьким до історичної шкали) різниця в кожні 5 величин відповідає різниці в блиску у 100 разів. Сучасна система показала, що є об’єкти з величинами, меншими за одиницю (тобто яскравішими), – наприклад, Альфа Великого Пса Сіріус, має блиск -1,46 зоряної величини (позначається -1,46^m, від англійського magnitude – величина). Звичайно, сучасні телескопи дають змогу спостерігати й об’єкти, набагато слабкіші за шосту величину. Так, фотографічними та електронними детекторами можна спостерігати об’єкти з яскравістю близько 25^m та навіть слабше!

      Узагалі світність – це та кількість енергії, яку зірка (або інший об’єкт) випромінює у космічний простір за одиницю часу. Наприклад, Сонце випромінює у Всесвіт 3,8 10²⁶ джоулів кожної секунди. Проте ми