Живий звук. Андрій Кокотюха

Усі ви якісь такі…

      – Я маю на увазі того, з сивиною. Бобрика чи як його…

      – Насправді – Микола Бобров, мій перший і останній продюсер, – Анжела зробила чергову затяжку, подивилася на вогник цигарки.

      – Перший і останній?

      – Зайди в Інтернет, почитай при нагоді, кого в машині возив. Хоча – нічого особливого. Лише Анжела Сонцева. Якщо справді є люди, які роблять з інших людей артистів, то Бобрик зробив мене. Так пишуть, – вона знову усміхнулася. – Я – його останній вдалий проект.

      – Знову «останній». Ти його вже поховала?

      – Чому – поховала?

      Обличчя Сонцевої враз зробилося дуже серйозним. Спокійним, але серйозним. Слово «поховала» їй явно не сподобалося.

      Ми проїхалися вечірнім Києвом по набережній, завернули через Корчувате на Московську площу, далі – повз Совські ставки крізь Чоколівку до проспекту Перемоги.

      І весь цей час Анжела Сонцева говорила. Вона не скаржилася, не сповідалася – просто видавала нову для мене інформацію.

      Вона розказала, що два роки тому Микола Бобров привіз її в Київ. Звідки – не важливо. За рік вона переспівала майже в усіх клубах, на всіх корпоративах[4], більшості збірних концертів, її запрошували співати на виборах, на відкритті торговельних центрів, у дитячих будинках. Бобров проплачував ефіри в ранкових та нічних програмах, вона робила дві еротичні фотосесії для чоловічих журналів, рекламувала модну білизну в одному жіночому. Нарешті випустили перший альбом «Сонце від заходу до світанку», відзняті кліпи з'явилися на музичних каналах, чотири пісні з альбому стали хітами і закрутилися на радіо.

      Вона розповіла, як Микола Бобров черговий раз довів усім, що він – геніальний продюсер. Він спочатку купив їй квартиру на Русанівці, а коли Сонцева стала «зіркою», порадив переселитися в приміську зону, у власний будиночок. Чи спала вона з ним? Так, співачки часто сплять із своїми продюсерами, тільки довго це не тягнеться. Коли робота продюсера дає результат, секс із «своєю зіркою» вже перестає грати якусь серйозну роль і навіть починає заважати. Тому вони вже скоро рік як не коханці, і вона має певну фінансову незалежність. Дім у Бучі Анжела вже купила за свої гроші. «Ауді», на якій вона навчилася їздити зовсім недавно, подарували багаті прихильники. їй лише двадцять п'ять, а життя вже вдалося.

      А ще вона повідала, що лише два місяці тому дізналася про давні проблеми свого «тата» Бобрика. У подробиці вдаватися не хоче, та й не потрібні вони. Микола Бобров кілька разів лікувався в наркологічних клініках. Раз – тут, у Києві, раз – за кордоном. Останнє лікування дало ефект, він протримався більше трьох років. Чому він знову почав, хто йому підсунув кокаїн і де він його взагалі бере – Анжела не знає.

      – Оце, – вона показала мені майже скурений косячок, – нічого не означає. Я можу курити, можу не курити. Зате я не п'ю. І не пила ніколи, мені погано від спиртного. Трава попускає, розслабляє, мені це зараз треба.

      Я промовчав, бо, як уже казав, менш за все в цьому житті хотів бути моралістом, таким собі тридцятип'ятирічним «татом» для двадцятип'ятирічного дівчиська. Але вона

4

Корпоратив – приватна (корпоративна) вечірка для вузького кола людей. За виступ на корпоративі артистові чи співаку зазвичай платять на порядок більше.