Співомовки. Степан Руданський

ж бачили самі,

      Що ви купували!…»

      А не халасуй!

      «Ото, тату, маєм воду, —

      Каже циганчук, —

      А якби нам іще сиру

      Та муки до рук —

      Наварили б вареників,

      Сіли край стола…»

      Тут старому вже по горлі

      Слинка потекла…

      «А якби нам іще масла,

      Отоді балуй!»

      Тут старий його фандою:

      «А не халасуй!»

      Місяць

      Нічка тиха, зорі світять,

      А мороз крепить;

      Циган сина до місяця

      Лицем становить.

      «Отак, сину мій Романе!

      Отак, дурню, стій

      Та з пазухи вийми руки,

      До місяця грій!…»

      Стоїть бідне циганятко,

      Холод каменить,

      А старий пішов до хати

      Людей туманить.

      Витуманив кусок сала,

      Хліба бохунець,

      Вийшов з хати та до сина —

      Син як камінець.

      «Ой місяцю! — циган каже.

      Жаль твої краси!

      Ти лиш світиш, а не грієш,

      Дармо хліб їси».

      Циган на толоці

      Вийшов циган на толоку,

      Косить, бідний, косить —

      А господар обідати

      Цигана не просить,

      А дав чарки понюхати,

      Хліба закусити

      Та й знов таки заставляє

      Цигана косити.

      І скривився циганюга,

      Косить, бідний, косить,

      А господар полуднати

      Цигана не просить.

      А знов чарки понюхати,

      Хліба закусити

      Та й знов таки заставляє

      Цигана косити.

      Ізнемігся бідний циган,

      Косить і не косить,

      Аж під вечір пан господар

      Вечеряти просить.

      Просить його до світлиці,

      Садить на посаді,

      Наливає чарку, другу…

      Такий циган радий!…

      От подали сироватку,

      Циган уплітає,

      Аж тут кума вареники

      З печі висуває.

      Кинув циган сироватку,

      До другого взявся.

      Лигав-лигав вареники,

      Аж розперезався.

      Далі годі! Сидить циган,

      Тільки поглядає,

      Аж тут кума поросятко

      З печі висуває.

      Гекнув циган — та й із хати,

      Не хоче і ждати:

      «Вміли, — каже, — наварити —

      Не вміли подати!»

      Циганський кінь

      Вивів циган на ярмарок

      Коня продавати…

      Посходились ярмаркові,

      Стали оглядати…

      Оглядають — кінь, як сокіл,

      І ганчі не має!

      А сам циган кругом ходить

      Та все примовляє:

      «Що конина, то конина!…

      А щоб язик мала,

      То вона б вам, люди добрі,

      Всю