Співомовки. Степан Руданський

      Жида підголити

      І що раз, то голосніше

      Почав говорити:

      «Хто-но тілько великую

      Бороду кохає,

      Той ніколи великого

      Розуму не має!»

      Чує хусит бородатий,

      Перестав читати…

      А тут йому голосніше

      Хтось почав казати:

      «Хто-но тілько великую

      Бороду кохає,

      Той ніколи великого

      Розуму не має!…»

      Подивився жид на себе,

      Бородою трусить:

      «Гирсти? Як то? То я дурень?

      Дурень старий хусит?»

      І до свічки бородою!…

      Спалив половину…

      Але знов він чує голос

      В ту ж саму годину!…

      Знов борода над свічкою

      Запалахкотіла

      І в минуті щезла з димом

      До самого тіла!…

      Засміявся запорожець,

      Пішов собі спати…

      Але хусит сидить, бідний,

      Та й став розважати:

      «Правду воно говорило,

      Правду пак казало,

      Бо й я з своїм бородою

      Розуму не мало!…

      Борода такого мати,

      Так його любити…

      І над свічком, над тим свічком

      До губа спалити!…

      Ах, веймир! Що Сура скаже?

      Що всі люди скажуть?…

      Ото дурень старий хусит!

      Ще й з руком покажуть…»

      Аршин

      Іде Мошко через ліс,

      Аж вовк вибігає;

      Мошко скочив на пеньок,

      Аршин підіймає.

      І аршином навісний

      До вовка цілиться —

      Аж тут — трах! — із-за корчів

      Бахнула рушниця.

      Бідний Мошко як стояв,

      Так і затрусився

      Та із пеньку сторчака

      В рів і покотився.

      От ті вовка потягли,

      Покинули жида…

      Але якось у рові

      Одійшла огида.

      І зводиться стихача,

      Аршин підіймає,

      Оглядає здалеки

      Та й сам промовляє:

      «Вісім, — каже, — літ ходив

      Я з тобою шити,

      А все-таки я не знав,

      Що ти був набитий».

      Куций

      Ходить піп коло крамниці

      Та й чогось питає.

      Аж до нього такий хитрий

      Жидок підбігає:

      «Добродзею, добродзею!» —

      Просить почекати

      Та й новому ножикові

      Ім’я яке дати.

      А той, довго не гадавши,

      Казав ножик дати,

      Ізламав його та й каже:

      «Куцим будеш звати!…»

      Циган з хроном

      З копійкою циганчук

      По ярмарку ходить

      І купив би, може, що,

      Та все не знаходить.

      Усе таке дороге,

      А в нього копійка,

      По копійці тільки хрін

      Продає