Лісова пісня. Леся Українка

з мушлі, чеше прибережне зілля.)

      Водяник

      Ну, розчеши, я сам люблю порядок.

      Чеши, чеши. Я тута підожду,

      поки скінчиш роботу. Ти поправ

      латаття, щоб рівненько розстелялось,

      та килим з ряски позшивай гарненько,

      що той порвав пройдисвіт.

      Русалка

      Добре, тату.

      Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину; очі йому поволі заплющуються.

      «Той, що греблі рве» (виринувши, стиха до Русалки)

      Сховайся за вербою!

      Русалка ховається, оглядаючись на Водяника.

      Поплинемо з тобою

      ген на розтоки,

      під бистрії лотоки,

      зірвемо греблю рівну,

      утопим мельниківну!

      (Хапає Русалку за руку і швидко мчить з нею через озеро. Недалеко від другого берега Русалка спиняється і скрикує.)

      Русалка

      Ой, зачепилася за дуб торішній!

      Водяник прокидається, кидається навперейми і перехоплює Русалку.

      Водяник

      То се ти так?! Ти, клятий баламуте,

      ще знатимеш, як зводити русалок!

      Поскаржуся я матері твоїй,

      Метелиці Гірській, то начувайся!

      «Той, що греблі рве» (з реготом)

      Поки що буде, я ще нагуляюсь!

      Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

      (Кидається в лісовий струмок і зникає.)

      Водяник (до Русалки)

      Іди на дно! Не смій мені зринати

      три ночі місячні поверх води!

      Русалка (пручаючись)

      З якого часу тут русалки стали

      невільницями в озері? Я вільна!

      Я вільна, як вода!

      Водяник

      В моїй обладі

      вода повинна знати береги.

      Іди на дно!

      Русалка

      Не хочу!

      Водяник

      А, не хочеш?

      Віддай сюди вінець перловий!

      Русалка

      Ні!

      то дарував мені морський царенко.

      Водяник

      Тобі вінця не прийдеться носити,

      бо за непослух забере тебе

      «Той, що в скалі сидить».

      Русалка (з жахом)

      Ні, любий тату,

      я буду слухатись!

      Водяник

      То йди на дно.

      Русалка (поволі опускаючися в воду)

      Я йду, я йду… А бавитися можна

      з рибалкою?

      Водяник

      Та вже ж, про мене, бався.

      Русалка спустилася в воду по плечі і, жалібно всміхаючись, дивиться вгору на батька.

      Чудна ти, дочко! Я ж про тебе дбаю.

      Таж він тебе занапастив би тільки,

      потяг би по колючому ложиську

      струмочка лісового, біле тіло

      понівечив та й кинув би самотню

      десь на безвідді.

      Русалка

      Але ж він вродливий!

      Водяник

      Ти знов своєї?!

      Русалка

      Ні, ні, ні!