Камінний господар. Леся Українка

панни походжають мiж пам'ятниками.

      Анна

      Кому ж таки не треба мрiй, Долорес?

      У мене є одна — дитяча — мрiя…

      Либонь, вона повстала з тих казок,

      що баяла менi, малiй, бабуся, —

      я так любила їх…

      Долорес

      Яка ж то мрiя?

      Анна

      Ет, так, химери!.. Мариться менi

      якась гора стрiмка та неприступна,

      на тiй горi мiцний, суворий замок,

      немов гнiздо орлине… В тому замку

      принцеса молода… нiхто не може

      до неї доступитися на кручу…

      Вбиваються i лицарi, i конi,

      на гору добуваючись, i кров

      червоними стрiчками обвиває пiдгiр'я…

      Долорес

      От яка жорстока мрiя!

      Анна

      У мрiях все дозволено. А потiм…

      Долорес

      (переймає)

      …Один щасливий лицар злiз на гору

      i доступив руки i серця панни.

      Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась,

      бо та принцеса — то, звичайно, ти,

      убитi лицарi — то тi панове,

      що сватались до тебе нещасливо,

      а той щасливий лицар — дон Гонзаго.

      Анна

      (смiється)

      Нi, командор мiй — то сама гора,

      а лицаря щасливого немає

      нiде на свiтi.

      Долорес

      Се, либонь, i краще,

      бо що ж ти можеш лицаревi дати

      у надгороду?

      Анна

      Шклянку лимонади

      для прохолоди!

      (Уриває. Iншим тоном).

      Глянь лишень, Долорес, —

      як блимає у сiй гробницi свiтло,

      мов заслоняє хто i вiдслоняє…

      Ну що, як там хто є?

      Долорес

      То кажани

      навкруг лампади в'ються.

      Анна

      Я загляну…

      (Заглядає крiзь гратчастi дверi у гробницю, сiпає Долорес за рукав i показує щось. Пошепки).

      Дивись — там злодiй! Я кликну сторожу.

      (Кидається бiгти).

      В ту хвилину одчиняються дверi.

      Долорес скрикує i млiє.

      Дон Жуан

      (вийшовши з гробницi, до Анни)

      Прошу вас, сеньйорито, не втiкайте

      i не лякайтесь. Я зовсiм не злодiй.

      Анна вертається i нахиляється до Долорес.

      Долорес (очутившись, стиснула Аннi руку)

      Вiн, Анно, вiн!.. Чи я збожеволiла?

      Анна

      Ви — дон Жуан?

      Дон Жуан (уклоняючись)

      До вашої послуги.

      Долорес

      Як ви могли сюди прибути?

      Дон Жуан

      Кiнно,

      а потiм пiшки.

      Долорес

      Боже, вiн жартує!

      Ви ж головою важите своєю!

      Дон Жуан