Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей. Антін Мухарський

поправляючи розхристаний костюм, підійшов до робочого столу і по селектору наказав секретарці викликати до нього в офіс Жабуляка і Пукоока.

      За п’ятнадцять хвилин двійко бойових пупоноїдів стояли перед господарем струнко. Той, що звався Жабуляком, був схожий на велику пухирчату жабу з носом-трубою і такими самими відстовбурченими вухами. На грудях у нього, почеплений до товстелезного золотого ланцюга, теліпався золотий мобільний телефон. Інший – Пукоок, був увесь червоний, ніби варений рак, банькуваті вирячені очі піднімалися над головою на двох тоненьких, як у равлика, ніжках. Він страшенно соромився своїх очей і ховав їх за коштовними золотими окулярами із затемненими скельцями.

      – Є справа на мільярд! – гаркнув до пупоноїдів містер Пуп.

      – На мільярд?! – хрюкнув носом Жабуляк, а у Пукоок злегка присвиснув.

      – Чи відомо вам, що сьогодні на Землі знайдено волошкову квітозавриху?

      – Як? – в один голос вигукнули пупоноїди. – Вони ж усі типу вимерли! Ми самі, по ходу, зачищали Землю від останніх квітозаврів.

      – Виходить, що ні! Нас обдурили. А ще при ній збереглося яйце, з якого має народитися цей вилупок Бузок, що принесе всім біду під назвою свобода. Адже свобода – це страшна річ! Вона руйнує порядок. Ось чому цей бузовір страшніший за фашистів, гірший за чуму. Мусите негайно вирушити на Землю, викрасти яйце і доправити його на Жлобур. Ну, а потім ми влаштуємо показовий судовий процес над цим квітчастим недомірком і привселюдно його стратимо! Мамаша помре з горя. А нам вже ніщо не завадить скрізь заводити власні правила! Все вільне і незалежне має бути знищене. За нами сила! Добробут за нами!

      – А чи є у вас якийсь план, містер Пуп? – обережно спитав Жабуляк.

      – План щодо викрадення? – уточнив Пукоок.

      – Безумовно є! Ось тримайте… – і містер Пуп тицьнув до рук бойовим пупоноїдам фотокартку з портретом академіка Хитренка.

      – Це наша людина на Землі. Ми з ним неодноразово співпрацювали за програмою «Втеча мізків». Він поставляв нам секретні технології та заборонені до вивозу з Землі матеріали, адже за гроші маму рідну продасть. Ось тут два мільйони доларів, – вказав містер Пуп на дві валізи, що стояли біля столу. – Беріть їх, терміново вилітайте на Землю. Без яйця не повертайтеся.

      – А який наш гонорар у цій справі? – м’яко запитав Пукоок, від остраху втягнувши очі просто в тім’ячко.

      – Як вам не соромно питати про гроші? – гримнув на них містер Пуп. – Це благородна корпоративна справа! Де ваша свідомість? Де ваше відчуття перспективи?

      Пупоноїди похнюпилися – якщо вже шеф заговорив про корпоративну свідомість і відчуття перспективи, то це означало, що платити за роботу він не збирався. Проте вибору не лишалося. Спільне кримінальне минуле міцно пов’язувало пупоноїдів із Пупом, котрий будь-коли міг віддати їх до рук місцевої поліції, від якої сам давно відкупився. Адже основний закон планети Жлобур проголошував – «багатіям закон не писаний».

      Отож, узявши валізи, Жабуляк і Пукоок слухняно вийшли з офісу і попленталися до космодрому.