Легенда про квітозавра. Правдива казка для дорослих дітей. Антін Мухарський

здається, я в’їхав у те-тему! – відповів ді-джей.

      – То що?

      – Підкоп…

      – Як ти сказав?..

      – Я с-с-сказав підкоп, професоре!

      Глава 6

      Хазяїн планети Жлобур

      Містер Пуп був вельми діловою людиною. На планеті Жлобур, де він жив і мав бізнес, його вважали неформальним лідером. Щоправда, колись містер Пуп був справжнім злочинцем і вбивцею, але це ж у минулому… Нині він – голова правління банку «Пуптранстрест», власник нафтопереробного «Жирпупкомбінату» й мережі супермаркетів «ПупОК», почесний директор кінокомпанії «Папа Пуп енд компані», яка випускає серіали про злочинців та тупі розважальні шоу.

      Містер Пуп має величезний сучасний офіс, їздить відпочивати на модні курорти, скуповує на аукціонах антикварні раритети та твори сучасного мистецтва. А ще він – головний меценат конкурсу краси серед елітних плазунів та рептилій «Міс отрута».

      Віднедавна містеру Пупу припало до смаку оточувати себе елітними суперотруйними зміями, плазунами та земноводними, які робили йому екзотичні масажі, розважали художнім шипінням. До того ж, за потреби, вони могли смертельним укусом знешкодити потенційних ворогів чи конкурентів.

      Улюбленицею була гламурна водяна гадюка на ім’я Сєрпєнтіна Сваровская, чия лискуча шкура була геть всипана діамантами й штучними стразами. Сєрпєнтіна вміла віртуозно брехати, лаятися, пити горілку та співати пісні у стилі «кримінальний шансон». Саме вона грілася на грудях у містера Пупа, коли він почув у новинах звістку про дивовижну земну знахідку.

      – Ні, цього не може бути! – схопився він за голову.

      – Ш-ш-ш-шо ти сказал, мой толстий пупсік? – прошипіла розімліла від тепла Сєрпєнтіна.

      – Пупсик сказав, що на Землі знайшли квітозавриху Клумбу із цим проклятим яйцем!

      «Стоп! – можете сказати ви в цьому місці. – Чи не той це містер Пуп, що колись звався Пупир-Хам і який разом зі своїми поплічниками знищив на Землі усіх квітозаврів?»

      Так, це він! Точніше його клонований двійник. Зараз поясню.

      Уже довгі роки на планеті Жлобур існує величезний інститут з проблем клонування. Коли багатий жлобурянин доходить до найквітучішого свого віку, він іде в цей інститут – там у нього під місцевим наркозом відрізають маленький шматочок пальця або вуха, чи ще чогось і кладуть до спеціальної морозильної камери на зберігання. Коли ж той жлобурянин постаріє, то знову звертається до спеціалістів інституту. І ось тоді зі взятого колись маленького шматочка в особливих умовах науковці вирощують молоду копію. Саме тому містер Пуп і дожив до цього часу. Однак інколи трапляються певні генетичні збої: приміром, у когось із клонованих можуть вирости дві голови, чи шість носів, або сорок пальців чи по одному вуху. Це у чоловіків. А у жінок здебільшого при клонуванні страшенно роздувало губи, груди й інколи сідниці.

      – Мольфари обдурили мене! – бігав по офісу містер Пуп, розмахуючи