Тарас Шевченко та його доба. Том 1. Віктор Берестенко

скаже

      Німець. Ми не знаєм».

      Отак-то ви навчаєтесь

      У чужому краю!

      Німець скаже: «Ви моголи».

      «Моголи! моголи!»

      Золотого Тамерлана

      Онучата голі.

      Німець скаже: «Ви слав’яне».

      «Слав’яне! слав’яне!»

      Славних прадідів великих

      Правнуки погані!

      І Коллара36читаєте

      З усієї сили,

      І Шафарика37, і Ганка38,

      І в слав’янофіли

      Так і претесь… І всі мови

      Слав’янського люду —

      Всі знаєте. А своєї

      Дас(т)ьбі… Колись будем

      І по-своєму глаголать,

      Як німець покаже

      Та до того й історію

      Нашу Вам розкаже, —

      Отойді ми заходимось!..

      Добре заходились,

      По німецькому показу

      І заговорили

      Так, що й німець не второпа,

      Учитель великий,

      А не те, щоб прості люде.

      А гвалту, а крику!

      «І гармонія, і сила,

      Музика, та й годі.

      А історія!.. поема

      Вольного народа!

      Що ті римляне убогі!

      Чортзна-що – не Брути!39

      У нас Брути! і Коклеси!40

      Славні, незабуті!

      У нас воля виростала,

      Дніпром умивалась,

      У голови гори слала,

      Степом укривалась!»

      Кров’ю вона умивалась,

      А спала на купах,

      На козацьких вольних трупах!

      Окрадених трупах!

      Подивіться лишень добре,

      Прочитайте знову

      Тую славу, та читайте

      Од слова до слова,

      Не минайте ані титли41,

      Ніже тії коми,

      Все розберіть… та й спитайте

      Тойді себе: що ми?

      Чиї сини? яких батьків?

      Ким? за що закуті?

      То й побачите, що ось що

      Ваші славні Брути:

      Раби, підніжки, грязь Москви,

      Варшавське сміття – ваші па́ни

      Ясновельможнії гетьмани42.

      Чого ж ви чванитеся, ви!

      Сини сердешної Украйни!

      Що добре ходите в ярмі,

      Ще лучче, як батьки ходили.

      Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

      А з їх, бувало, й лій топили.

      Може, чванитесь, що братство

      Віру заступило.

      Що Синопом, Трапезондом

      Галушки варило.

      Правда!.. правда, наїдались.

      А вам тепер вадить.

      І на Січі мудрий німець

      Картопельку садить.

      А ви її купуєте,

      Їсте на здоров’я

      Та славите Запорожжя.

      А чиєю кров’ю

      Ота земля напоєна,

      Що картопля родить, —

      Вам байдуже. Аби добра

      Була для городу!

      А чванитесь, що ми Польщу

      Колись завалили!..

      Правда ваша: Польща впала

      Та й вас роздавила!

      Так от як кров свою лили

      Батьки за Москву і Варшаву,

      І вам, синам, передали

      Свої кайдани, свою славу!

      Доборолась

36

Ян Коллар (1793 – 1852) – чеський учений і поет, який послідовно обстоював думку про єднання слов’янських народів. Великої популярності набула його поема «Дочка слави», уривок якої О. Бодянський опублікував у своїй книжці «О народной поэзии славянских народов» (1837). В «Отечественных записках» (1840) опублікована статья Я. Коллара «О литературной зависимости между племенами славянскими». Очевидно, з цими творами Шевченко був обізнаний (Шевченківський словник. Т. 1. К., 1976. С. 503).

37

Павел-Йосеф Шафарик (1795 – 1861) – чеський і словацький славіст, філолог, історик, археолог, видатнй діяч чеського й словацького відродження. Його діяльність мала не тільки наукове, а й громадське значення, відігравши велику роль у піднесенні національно-визвольного руху слов’янських народів і особливо на його батьківщині. Шевченко знав про П. – Й. Шафарика від його учня О. М. Бодянського, читав перекладені останнім його праці «Славянские древности» (М., 1837 – 1838) та «Славянское народописание» (М., 1843), схвально відгукнувся про П. – Й. Шафарика в передмові 1847 р. до нездійсненого видання «Кобзаря. Перебуваючи в Україні 1845 р., поет міг прочитати в «Полтавских губернских ведомостях» статтю «О малороссийском наречии сравнительно с великорусским и белорусским (по Шафарику)» (1845 – 31 марта, 7 апреля), в якій українська мова розглядається як рівноправна серед інших східнослов’янських мов. Десь у 1858 – 1859 рр. Шевченко переслав П. – Й. Шафарикові неповний текст поеми «Єретик» разом з посланієм (Там само. С. 491).

38

Вацлав Ганка (1791 – 1861) – чеський поет і філолог, діяч чеського національного відродження. Разом з Й. Ліндою створив збірки поезій «Краледворський рукопис» (1819) і «Зеленогорський рукопис» (1820), підробивши їх під пам’ятки давньої чеської літератури. Переклав «Слово о полку Ігоревім» чеською мовою. Як і Я. Коллар, обстоював ідею слов’янського єднання (Там само).

39

Луцій Юній Брут – керівник повстання в Римі 509 р. до н. е., внаслідок якого повалено імператорську владу і встановлено республіканський лад. За участь у змові проти республіки засудив до страти двох власних синів.

Марк Юній Брут (85 – 42 рр. до н. е.) – римський політичний діяч, один з головних учасників змови проти Юлія Цезаря і вбивства його (44 р. до н. е.). Обстоював республіканський лад правління. Зазнавши поразки проти другого тріумвірату Антонія і Октавіана, 42 р. до н. е. покінчив самогубством. Ім’я Брутів набуло символу громадянських чеснот (Шевченківський словник. Т. 1, С. 491).

40

Публій Горацій Коклес (Одноокий) – легендарний герой, який 507 р. до н. е. врятував Рим від етрусків, один захищаючи міст через річку Тібр (Там само).

41

Титло – значок над скорочено написаним словом у церковнослов’янських книжках (Шевченківський словник. Т. 1. С. 491).

42

Так вперше, гнівно й беззастережно Шевченко охарактеризував поведінку української козацької старшини, яка поперемінно вислужувалась то перед царизмом, то перед польською шляхтою, цілковито нехтуючи інтереси народу (Там само).