Правознавство. Коллектив авторов

інтересам усіх членів суспільства, забезпечують нормальне функціонування інших суб’єктів правовідносин. До основних обов’язків громадян належать: обов’язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; шанування її державних символів; військової служби; обов’язок усіх громадян не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

      Крім того, до основних обов’язків громадян слід віднести обов’язок піклування про дітей та непрацездатних батьків, а також обов’язок набуття повної загальної середньої освіти.

      Слід зазначити, що Конституція України виходить із принципу рівності обов’язків, який означає, що жоден громадянин не повинен звільнятись або ухилятися від обов’язків, а тому вони поширюються на всіх громадян, іноземців та осіб без громадянства. Водночас деякі обов’язки негромадяни не повинні виконувати. Наприклад, захист Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, нести військову службу і, що зовсім дивно, шанувати державні символи України.

      За невиконання конституційних обов’язків законодавством передбачена можливість притягнення до юридичної відповідальності. Наприклад, за ухилення від сплати податків особа може бути притягнута до адміністративної або кримінальної відповідальності.

      6.5. Міжнародні стандарти в галузі прав людини

      Права людини в будь-якій державі завжди порушувалися і порушуються. Особливо масові порушення прав людини мали місце в ХХ столітті, коли відбувалися численні революції, війни (в тому числі дві світові) тощо. Тому захист прав людини в останні десятиріччя є головним завданням світового співтовариства. На сьогодні у сфері захисту прав людини прийнято і діє понад триста міжнародних актів у вигляді декларацій, конвенцій, хартій тощо, що були прийняті міжнародним співтовариством і направлені на захист прав людини та громадянина.

      Міжнародні стандарти в галузі прав людини – це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави із громадянами, іноземцями та апатридами, які проживають на її території.

      За дією в просторі розрізняють універсальні (діють у всьому світі) та регіональні (діють у певному регіоні земної кулі) стандарти.

      До універсальних стандартів відносять, наприклад, Загальну декларацію прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські та політичні права; Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (обидва пакти прийняті в 1966 р.).

      До регіональних стандартів належать Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 р., Американська конвенція прав людини 1969 р., Африканська хартія прав людини і народів 1981 р. Як правило,