Правознавство. Коллектив авторов

не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.

      Втрата громадянства України можлива в разі:

      1) добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття;

      2) прийняття до громадянства України внаслідок обману, свідомого надання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

      3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка за законодавством цієї держави не є загальним військовим обов’язком чи альтернативною (не військовою) службою.

      У вирішенні питань, пов’язаних із громадянством України, беруть участь: Президент України; Комісія при Президенті України з питань громадянства; спеціально уповноважений центральний орган з питань громадянства і підпорядковані йому органи; Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України. Найбільш вагомі повноваження в цій сфері належать Президенту України, оскільки він остаточно приймає рішення у вигляді ненормативного Указу про надання особі громадянства України, його припинення, про надання притулку в Україні іноземним громадянам і особам без громадянства.

      6.4. Система та зміст конституційних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина

      У теорії конституційного права, а також у тексті Конституції України з метою логічного сприйняття, вивчення та правильного застосування на практиці права5, свободи і обов’язки викладені в певній системі. Класифікація їх може здійснюватися за різними підставами та критеріями. Найбільш прийнятна і обґрунтована система основних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина будується залежно від характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життєдіяльності індивіда. Критерієм такої класифікації є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що їх закріплюють. З урахуванням цього можна виокремити п’ять головних груп прав і свобод – громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні, а також окрему групу обов’язків.

      1. Громадянські (особисті) права і свободи людини становлять першооснову правового статусу, більшість із них мають абсолютний характер, є невідчужуваними і не підлягають обмеженню. Ця група прав і свобод громадян забезпечує недоступність посягання державних органів та посадових осіб на життя, свободу, честь та гідність людини. Громадянські права і свободи людини – це право на громадянство, право людини на життя; повагу до її гідності; право на свободу і особисту недоторканність; недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на невтручання в сімейне та особисте життя; право на шлюб; на свободу віросповідання