Правознавство. Коллектив авторов

мові, як правило, поняття «людина», «особистість», «громадянин» вживаються як рівнозначні поняття. І це не є випадковим, адже вони належать лише до фізичної особи, людини. Юридичною ж мовою всі ці терміни вживаються за різних обставин і в різних значеннях.

      Поняття «людина», насамперед, означає біологічну характеристику суб’єкта. Людина – жива істота, яка має дар розумової діяльності та мови, здатність до праці. Сучасне законодавство закріплює рівність усіх людей, які проживають на Землі і які мають невід’ємне право на життя, свободу, безпеку та прагнення до щастя.

      Поняття «особистість» застосовується в розумінні соціальної характеристики суб’єкта. Особистість – це індивідуально визначена сукупність соціально важливих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Законодавчо закріплені права, свободи та обов’язки особистості становлять її правовий статус. Звідси розрізнення таких статусів, як художник, вчений, письменник, лікар, політичний діяч, юрист тощо.

      Поняття «громадянин» вживається стосовно до людини, яка має правовий зв’язок із державою. В монархічних державах цьому поняттю відповідає термін «підданий». Якщо людина не має такого правового зв’язку із державою, то вона є особою без громадянства (апатридом).

      6.3. Конституційно-правові засади громадянства України

      Правовою підставою наділення конституційними правами, свободами і обов’язками людини та громадянина є наявність у особи громадянства. Володіння громадянством означає передумову поширення на громадянина повною мірою всіх прав і свобод, які визначаються законом і гарантуються державою.

      В Україні існує єдине громадянство. Це забезпечує однаковий правовий зв’язок кожного громадянина з державою. Подвійне громадянство (біпатризм) у однієї особи на практиці призводить до негативних юридичних та політичних колізій.

      Інститут громадянства України з моменту її незалежності зазнав певної еволюції. Починаючи з 1991 р. до Закону «Про громадянство України» неодноразово вносилися зміни й доповнення, що здебільшого стосувалися положень щодо розширення кола осіб, на які поширюється процедура належності до українського громадянства. Закон «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. (нова редакція) визначає громадянство України як «правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов’язках». Це означає, що правовий зв’язок між громадянином України та державою є стійким, він виникає з моменту набуття особою українського громадянства і продовжується до настання юридичного факту його припинення. Правовий зв’язок між громадянином України та державою не припиняється без належних юридичних підстав навіть у разі виїзду за межі країни.

      Право на громадянство – невід’ємне право людини. Згідно зі ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Таким чином, Конституція України гарантує