Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак

Смольников 10.03.1949 «Нефтчі» (Баку).

      Тренер:

      Михайло Якушин 15.11.1910.

У відбірковому турнірі

      Проведено – 98 матчів.

      Забито 306 голів (в середньому – 3,12 за матч).

      Всього глядачів – 3 402 813 (в середньому – 34 723).

      Кращі бомбардири відбіркового турніру – Л. Ріва (Італія), Я. Фаркаш (Угорщина) – по 6 голів.

      Автоголи – 5.

      Пенальті – 18.

      «Покер» – 1.

      «Хет-трики» – 10.

      Вилучення – 3.

У фінальному турнірі

      Проведено матчів – 5.

      Забито 7 голів (в середньому – 1,4 за матч).

      Всього глядачів – 260 936 (в середньому – 52187).

      Кращий бомбардир фінального турніру – Д. Джаїч (Югославія) – 2 гол.

      Вилучення – 1.

      Найстарший гравець фінального турніру – Р. Вілсон (Англія, захисник) – 33 роки 171 день.

      Наймолодший гравець фінального турніру – Й. Ачимович (Югославія, нападник) – 19 років 353 дні.

Символічна збірна фінального турніру (версія УЄФА)

      Д. Дзофф (Італія), М. Фазлагич (Югославія), А. Шестерньов (СРСР), Р. Мур (Англія), Д. Факетті (Італія), А. Доменгіні (Італія), І. Осім (Югославія), А. Маццола (Італія), Д. Джаїч (Югославія), Д. Херст (Англія), Л. Ріва (Італія).

      Розділ 4

      ЄВРО-1972. У футбол грають 22 людини, а виграють німці

      Prae ludus. У Європі – нові правила, в СРСР – тренерська чехарда

      Новий європейський чемпіонат (а до старої версії Кубка Європи більше повертатися ні у кого і в думках не було) знову поставив декілька рекордів: в ньому взяла участь рекордна кількість команд (32), відповідно було зіграно і найбільшу кількість матчів.

      Новачком першості стала збірна карликової Мальти. Попередній похід остров’ян – тоді ще за Кубком Європи – у1962 році закінчився двома поразками від данців із загальним рахунком 9:2. Взагалі ж, з усіх країн – членів УЄФА у відбірковому турнірі відмовилися стартувати лише представники Ісландії. На початок 70-х кількість гравців у цій північній країні, готових представляти країну на міжнародній арені, вже перевищила необхідну для заявки збірної, але ніяк не могла досягти рівня хоч би десятка команд внутрішньої першості.

      Схема турніру особливих змін не зазнала: спочатку команди проводили матчі у восьми попередніх групах, переможці яких зустрічалися у чвертьфіналах. Півфінали, матч за третє місце і фінал гралися в заздалегідь названій УЄФА країні – Бельгії, команда якої, до речі, не мала жодних пільг, а разом з усіма виступала у відбірковому турнірі.

      Проте футбольні статистики і аналітики вважають саме ЄВРО-72 епохальним з точки зору зміни правил самої гри.

      Першим нововведенням, яке стало безпосереднім наслідком фінального турніру попереднього ЄВРО, стали післяматчеві пенальті. Якщо ані в основний, ані в додатковий час матчів стадії плей-офф суперники не виявили найсильнішого, команди не перегравали свої матчі, не кидали монетку, а били пенальті у ворота один одного. Спочатку – хто заб’є більше з п’яти ударів, а потім, якщо і ця серія не виявила переможця, – до першого промаху. Втім, правило набуло чинності лише перед фінальною частиною, що дозволило угорцям з румунами усмак позмагатися на стадії чвертьфіналу. Але не забігатимемо наперед.

      Багато коментаторів, що виросли в часи, коли це правило стало вже звичним, називають