Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак

який вибрав «решку» і вгадав.

      Тодішній президент Федерації футболу Італії Артеміо Франкі відзначив: «Збірна Італії заслужила перемогу, але збірна СРСР не заслужила поразки». Радянській команді можна було тільки поспівчувати – вона залишилась єдиною командою, кому зарахували поразку за допомогою долі у вигляді монети.

      Деякі джерела в самій Італії стверджують, що питання просування Італії до вершини європейського п’єдесталу вирішували боси неаполітанської мафії. Випадок з монетою, яку, до речі, ніхто ніколи не бачив, має декілька версій і трактувань. Згідно з деякими вона закотилася під лаву, з іншими – її кидали двічі, оскільки перший раз вона застрягла ребром в щілині підлоги. Найбільш популярна в самій Італії – арбітр підкинув монету, упіймав її на долоню, накрив другою рукою і сказав: «Італія!».

      Сьогодні вже ніхто не зможе розповісти, що саме сталося в підтрибунних приміщеннях стадіону «Сан Паоло» в Неаполі. Проте і саме правило долі, і те, як матч проводився, і наступні події, що привели у результаті до чемпіонства збірну Італії, свідчать про те, що не варто виключати вплив італійських мафіозі на футбол і на домашнє ЄВРО-68, зокрема.

      У другому ж півфіналі уболівальники, що зібралися у Флоренції, побачили динамічний, швидкісний і комбінаційний футбол. Наставник команди Райко Мітіч зумів налагодити сувору дисципліну в обороні, а молодий дебютант Мірко Павлович успішно закрив самого Бобі Чарльтона. Проте головною зіркою югославської команди італійська преса визнала не його, а Драгана Джаїча. Нападник з легкістю обігрував суперників і більше за інших докучав захисникам і воротареві Гордону Бенксу.

      Фактично увесь другий півфінал і пройшов в дуелі двох зірок: Джаїч, визнаний у підсумку кращим гравцем фінальної частини, бив і бив, а Бенкс, що в 60-х десятки разів потрапляв до символічних збірних Європи і світу, ловив і відбивав. Розв’язка сталася за 5 хвилин до фінального свистка – нестримний Джаїч приніс югославам перемогу.

      Гол вийшов прямо-таки фантастичний: Джаїч прийняв пущений верхом м’яч на груди, скинув на ногу і сильно пробив під поперечку. На перший погляд – нічого складного для професіонала, проте Джаїч провів цю операцію за долі секунди, знаходячись в оточенні трьох суперників. Після зустрічі наставник англійців Альф Рамсей назвав цей гол «цукерочкою».

      Чемпіони світу були настільки розчаровані, що один з них – півзахисник Алан Маллері – грубо атакував Трівіча і був вилучений з поля прямою червоною карткою. Таким чином, хавбек «Тоттенхема» увійшов до історії англійського і європейського футболу, ставши першим вилученим гравцем збірної Англії в міжнародних зустрічах і першим футболістом, вилученим у фіналах чемпіонатів Європи.

      Матч за третє місце збірної СРСР проти Англії вийшов сірим і безрадісним. Радянські історики футболу традиційно валять усю провину за поразку на вихованця харківського футболу Юрія Істоміна, проте це перебільшення. Так, Істомін, який персонально грав