Історія чемпіонатів Європи з футболу. Тимур Желдак

арбітра. Проте Дінст не став відміняти узяття воріт, і матч перейшов в овертайм.

      Героєм матчу міг стати Джаїч: в додаткові півгодини саме у нього був найкращий шанс для узяття воріт. Але рахунок залишився тим самим, а це означало, що фінал необхідно було переграти – уперше в практиці міжнародних змагань.

      Додатковий матч пройшов через два дні в Римі на тому ж стадіоні. Тільки ось глядачів чомусь зібралося удвічі менше. Можливо, вони щось знали? Можна сміливо сказати, що стратегічну боротьбу наставників виграв італієць Валькераджі. Після вимотуючого фіналу він ввів до складу п’ять нових гравців, тоді як югослави оновилися тільки на одну людину. Вірність плану наставника «Скуадри адзурри» усі побачили вже в дебюті зустрічі, коли гостей, що не встигли відновитися, від вірних голів двічі врятував воротар Пантеліч. Італійці беззастережно вели гру. Особливо відзначався Сандро Маццола, який майстерно роздавав паси з центра поля. Доля золота була вирішена ще в першому таймі, коли по голу у ворота югославів забили Луїджі Ріва і П’єтро Анастазі.

      Надія на те, що в другому таймі югослави додадуть, так і залишилася лише надією – фізичних сил вже не залишилося. Ця перемога стала першим успіхом італійців після перемоги на Чемпіонаті Світу рівно 30 років тому.

Усі ігри фінальної частини

      5 червня 1968 року. Неаполь: 68 582 глядачі. Півфінал. Італія – СРСР 0:0.

      Арбітр – Курт Ченчер (ФРН).

      Італія: Дзофф, Бурньїч, Факетті (к), Берчелліно, Кастано, Ферріні, Доменгіні, Юліано, Маццола, Рівера, Праті.

      СРСР: Пшеничников, Істомін, Шестерньов (к), Капличний, Афонін, Леньов, Малофєєв, Логофет, Бишовець, Банішевський, Єврюжихін.

      Завдяки жеребкуванню у фінал вийшла збірна Італії.

      5 червня 1968 року. Флоренція: 21 834 глядачі. Півфінал. Югославія – Англія 1:0 (Джаїч 85ʹ).

      Видалений: Маллері, 87ʹ (Англія).

      Арбітр – Хуан Марія Ортіс-де-Мендибіл (Іспанія).

      Югославія: І. Пантелич, Фазлагич, Паунович, Хольцер, Дам’янович, Павлович, Трівіч, Осім, Петкович, Мусемич, Джаїч.

      Англія: Бенкс, Лебон, Вілсон, Мюллері, Ньютон, Мур, Болл, Хантер, Р. Чарльтон, Хант, Питерс.

      8 червня 1968 року. Рим: 68 817 глядачів. Матч за 3-е місце Англія – СРСР 2: 0 (Чарльтон 39ʹ, Херст 63ʹ).

      Арбітр – Іштван Жолт (Угорщина).

      Англія: Бенкс, Райт, Вілсон, Стайлз, Лебон, Мур (к), Хантер, Хант, Р. Чарльтон, Херст, Питерс.

      СРСР: Пшеничников, Афонін, Шестерньов (к), Капличний, Істомін, Логофет, Леньов, Малофєєв, Бишовець, Банішевский, Єврюжихін.

      8 червня 1968 року. Рим: 68 817 глядачів. Фінал. Італія – Югославія 1: 1 (Доменгіні 81ʹ – Джаїч 39ʹ).

      Арбітр – Готфрид Дінст (Швейцарія).

      Італія: Дзофф, Бурньїч, Факетті (к), Ферріні, Гуарнері, Кастано, Доменгіні, Юліано, Анастазі, Лодетті, Праті. Тренер: Ф. Валькераджі.

      Югославія: Пантелич, Фазлагич (к), Дам’янович, Паунович, Хольцер, Павлович, Петкович, Ачимович, Мусемич, Трівіч, Джаїч.

      10 червня 1968 року. Рим: 55 000 глядачів.