Війни художників. Станіслав Стеценко

погодиться на мир з Берліном, що, звісно, дуже малоймовірно… Але все ж, якщо погодиться… Тоді Гітлер піде на схід! У Гітлера під рушницею 140 дивізій. Їх потрібно годувати, одягати. Така армада не може бути бездіяльною. Жодна держава не може просто утримувати таку армію. Навіть рейх. Отже, вермахт повинен воювати. З ким?

      З найбільшою світовою імперією Англією? З претенденткою на роль найпотужнішої держави на континенті – Францією? Чи з СРСР після того, як він так осоромився у Фінляндії… Звісно, з СРСР!

      А мерзотник Ворошилов запевняв його про швидку перемогу над фінами: «Тижня буде досить, щоб загнуздати дрібну блоху, що нахабно стрибає і блазнює біля наших кордонів». Потім цю його фразу на весь світ розтиражувала «Правда».

      – Дрібна блоха, – пробурмотів Сталін і тихо нервово засміявся. – Що нахабно стрибає і блазнює…

      Давидова від його сміху заворушилася на ліжку, але не прокинулася.

      Ось тобі й блоха! І що вийшло? СРСР кинув на фінів дев’ятсоттисячну армію. 200 000 назавжди залишилося у фінських снігах! 30 000 танків проти 30 фінських. Тисяча наших танків на один фінський! І армія загрузла на 8 місяців замість обіцяного одного тижня! Величезні втрати і ганебний підсумок…

      У двері тихо постукали, і пошепки, щоб не розбудити гостю генсека, офіцер охорони доповів, що Берія вже виїхав з Москви і буде за півгодини. Добре, за півгодини Берія мусить пояснити йому, що означає це повідомлення берлінського резидента.

      Розділ 2

«Литературная газета», березень 1940 року

      Мы, отвагой горя, проплываем моря,

      Нас враги победить не сумеют.

      Над Советской землей свет не сменится мглой,

      Солнце-Сталин блистает над нею.

С. Алімов

      20 березня 1940 року, 2 год. 50 хв

      Москва, Ближня дача, Кунцеве

      Сталін нервово міряв кроками кімнату від дверей до вікна. Над чорним конусом сосни, що здіймалася над високим парканом, зійшов і повис білий серп місяця. Було дуже схоже на мусульманський мінарет. За вікном первісна тиша. Навіть сова замовкла. А за кілька місяців цю тишу може зруйнувати ревіння танків з білими хрестами на броні! І все через слабкість, яку він продемонстрував у фінській кампанії. Звісно, публічно не визнав поразки, намагався витримати гарну міну. Гарну міну за поганої гри.

      Сказав про перемогу радянської зброї, роздав усім нагороди. Навіть зараз пам’ятав текст: «Ми перемогли не тільки фінів, ми перемогли ще їхніх європейських учителів – англійську оборонну техніку перемогли, французьку оборонну техніку перемогли. Не тільки техніку передових держав Європи, ми перемогли їхню тактику, їхню стратегію. Вся оборона Фінляндії й війна велися за вказівкою, за порадою Англії й Франції». І тільки він знає, чого йому коштувала ця гарна міна!

      Сталін зупинився біля каміна, кочергою поворушив вугілля. Погляд знову впав на Віру Давидову. Вона перекинулася на живіт, і ковдра знову сповзла на підлогу. Від вигляду її розкішного тіла приємно защеміло внизу живота. Що, якщо…

      Ні, спершу Берія.